на мене? (Настуня, швидко озирнувшись навкруги, з пориванням обнімає Прісю. Дівчата цілуються, крадькома, коротко і жарко).
Кость (виходить, спиняється, співає):
Тихо, тихо Дунай воду несе,
А ще тихше дівка косу чеше…
(Захоплено). Це щось казкове! І де ви викохали таку косу.
Горпина. Ідіть, Костик, подержте мені, а то я сама не завяжу.
Максим. Давайте — я подержу. (Кидає шукати гребінця).
Кость. Е — ні, — мене просили, то ти не мішайся, Максиме!
Максим. Я-ж перший одшукав це диво, одшукав і оцінував.
Горпина (радісно). От іще побються, от іще побються!… Ну — я вже сама справилась.
У Тихиновому дворі щось гупає.
Палажка. На! на! на, проклятий, каторжний, шибеннику! Мишей не хочеш ловить, а тільки робить шкоду. (Чути нявчання кота).
Тихон. (На призьбі). А кота вже за що?
(Молодь на хвилину змовкла, прислухалась і один по одному навшпиньках подались під Тихонову лісу; там поприхілялись, поприсідали в різних позах, прислухаються).
Палажка. Такий милий сон був наснився, а
