С такими — борня без упину
І згоди нїколи немає,
Аж поки, де Кривда сидїла,
Там Правда с престолу засяє.
А те мене мучить, що й чесні,
Що наче були без догани,
Злякавшися, жертви приносють
На жертівник Кривдин поганий.
Тій Кривдї і Силї не вірють,
Але-ж похилились з-несили
І зрадили друзїв, злякавшись,
І так ворогам послужили.
Не на те ми боротись ставали
Щоб тепер помиритися нам,
Бо як нам помиритися — значить
Уклонитись ізнов ворогам.
Бо як нам помиритися — значить
Це зректися того, чим живем
І признати, що правда — то сила
Що панує з мечем і вогнем.
Бо як нам помиритися — значить
Зрадить рідний коханий наш край!…
Не на те ми ставали до бою
І не тим він скінчитьця нехай.
Нї, борімось з останньої сили!
Нї, борімось і в день і в ночі —
На шляху, на степу, серед лїсу,
Що хвилини на бій стаючи!