Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/168

 Низько, низько похилилась
 Наша рідна хата,
 І не скоро ще в їй знову
 Брат пізнає брата.
 Невелика наша праця,
 Невелика сила, —
 Довго ждати ме ще сонця
 Україна мила.
Але-ж не сумуйте! Не згине та праця
І виведе нас із недолї,
Того-ж, хто тій працї міг щиро віддать ця,
У нас не забудуть нїколи!

 

Весна.

Весела веснянка
Далеко лунає;
Бурхливая річка
Вже кригу ламає.
Снїги розтопились,
Злилися струмками;
Земля молодїє
І вкрилась квітками.
С чужої чужини,
З далекого краю
Пташки прилетїли
До рідного гаю.
Гаї всї і луки
Піснями озвались;
Веселі проміння
З небес засьміялись.
Весна молодая
Цьвіте і пишає
І дужую силу
У душу вливає.