„Іди, — я кохаю, тебе я бажаю!…“
І кличе, й благає:
Лягла над водою і має косою,
І стан вигинає…
І ллютьця ті сьпіви облесні й звабливі
Все знову та знову.
Він бачить ті очі, ті груди дївочі,
Ту вроду чудову, —
Очима він сяє і серцем палає,
До неї він лине:
Одежу зриває, у воду пірнає,
Пливе до дївчини.
Доплив, — обнїмає, її пригортає…
Сплелися руками…
Її він милує, її він цїлує
Палкими вустами…
Її він цілує, її він милує…
Сріблястії хвилї
Углиб подалися, ізнову злилися,
Обох їх покрили…
Ізнов над водою все повно спокою
Цїєї півночі —
І трави, і квіти сплять в місячнім сьвітї
І лїс не шепоче…
