Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Голосними, але порожніми фразами ці люде з холодним як лед серцем і розпаленим самолюбною амбіцією мізком вмовляють в наївних слухачів, що вони будять »націоналістичний фанатизм« і розпалюють »національний ерос« мас. Це тільки Ви — інтеліґенти українські, що в гріхах молодости загубили всі свої еротичні здатности, думаєте, що »ерос« може творитися книжками. Наш народ черноземний »еросу« і »фанатизму« має аж занадто, забагато. Його »ерос« Ви вже досвідчили недавно на своїй власній шкірі. Але, досвідом не научені, знов махаєте йому перед очима, тепер вже на націоналізм перефарбованими, але так само червоними революцийними хустками.

Власне завданням книжок Ваших про »націоналізм«, коли-б вони були писані серцем і розумом, а не жовчею і манією еґоцентризму, було-б цей примітивний народній »фанатизм« і »ерос« державною ідеєю та орґанізацією здержувати і дисциплінувати і ними на будову а не на руїну України керувати. Для цього Вам треба було-б здисциплінуватись та зорґанізуватись під одним Гетьманським монархічним проводом перш за все самім. Але власне цього Ви не хочете; Ви цього не переносите; і в цім Ваша руїнницька природа виявляється, однаково, чи, як колись, соціялістами, чи, як тепер, націоналістами Ви себе називаєте.

Недержавні, анархічні та індивідуалістичні українські байстрята стадних кочовників московських, з соціялістів ставши націоналістами, цитують знов »сочиненія на западно-европейскихъ языкахъ« для тих, що ні одної західноевропейської мови не знають. Як колись соціялістичних Марксів, так тепер на своє анархічне і недержавне копито перелицьовують вони націоналістичних Барресів, продукт европейських, осілих і державних націй. І як колись Ви нам казали, що Вас держава українська нічого не обходить, бо Україну зробить сам »соціяльний розвиток« по Марксу, так тепер Ви нам знов кажете, що Гетьманство наше і взагалі форми української держави це нісенитниця, бо державу, байдуже в якій формі, зробить собі сама »українська нація«.

Ваш Маркс в реальних українських умовах виявився в розбиваню машин, фабрик, вирізуваню язиків у коней і врешті в непманах. Ваш Баррес і Ваш український націоналізм в реальних українських умовах виявляться в остаточнім занархізованю Вас, інтеліґентів українських, і врешті в возстановленю єдиного націоналізму — який маси українські в сучасній безвласнодержавній стадії свого розвитку в стані зрозуміти: — націоналізму єдиної і неділимої Росії. А тоді Ви знов будете брехати, що ніколи не були націоналістами, так як сьогодня брешете, що ніколи не були соціялістами. І шукатимете знов чим-би замінити Ваш націоналізм, так як тепер Ви націоналізмом замінили соціялізм. Напевно знайдете! Бо нема такого ідеолоґічного абсурду, якого не найшов-би для прикриття своєї підлої анархічної вдачі тисячелітній руїнник українського патріотизму і державної незалежности Української Землі.


Ще кілька слів для Вас — ворогів найгірших. Найгіршим не єсть ворог найлютіщий. Між лютими може бути ворог великий, честний і достойний. Щасливий, хто має таких ворогів!

Українство — в розумінню стремліннь до культурної і політичної окремішности — притягало до себе опоконвіку два типи активних людей. Одних манило те, що можна сотворити з українського дикого поля. Других — що можна

XVIII