Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/278

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


демократичного, в якому найбільше виживають, найбільше плодяться і найкраще приспособляються до життя типи найбільше еґоістичні, найбільше хамські, такі, що найкраще уміють використати для себе пасивність, інертність і лінивство »суверенних« мас. Натуральний добір по типам найвищим, так можна коротко схарактеризувати розвиток расових взаємовідносин при пануванню класократії…

Але нації, так як і люде, умірають. Одні живуть довше, другі коротше, в залежности од їх громадської моралі, од їх ґіґієни національного життя. Смерть одначе єсть неминучим кінцем навіть найкращого на землі.

В націях, що зуміли витворити в собі оцей орґанічний тип взаємовідносин між расами, з яких вони повстали, зародки смерти коріняться в їх силі, яку вони завдяки власне класократичному методу своєї орґанізації придбали. Така нація, сотворивши свою сильну національну державу, починає швидко розростатись і опановувати сусідні слабші раси. І поки виділеня з неї лишків її сил відбувається і далі по цьому самому класократичному методу, поки її виселенці виходять зі своєї землі на завжди і дають почин в завойованих ними землях новим націям і новим державам, то матірня нація далі живе, і розвивається, виділяючи з себе все нові і нові рої. Але як свою силу експанзивну така нація починає віддавати не на твореня нових націй, а повертає на своє власне збагаченя; коли її виселенці не виходять на завжди, а повертаються і свою здобич приносять назад до метрополії, то за періодом непомірного збагаченя такої нації з визиску націй слабших, гірше зорґанізованих, менш громадськи моральних, наступає період її розкладу і смерти.

Багацтва, які легко напливають в руки тодішньої національної аристократії, роблять її мягкотілою і лінивою. Вона губить свою войовничість і активність, стає нездатною до нової матеріяльної і духової творчости. Люде з завойованих країв, які чи то в формі невільників, чи дешевих робітників, слуг, чи нових співгорожан напливають до метрополії, починають в її вищих цивілізацийних умовах плодитись з надзвичайною скоростю, вносячи в місцеву усталену расу приток нової крови, при тім крови не одного орґанічного класу, а найбільше ріжнородних по свому складу і темпераменту ґруп. Приспособлюючись знизу а не зверху до місцевого життя, ці нові, силою метрополії притягнуті, приходні пасивніщої раси розкладають расу активну, вносять хаос в місцеве громадське життя.

Як по верхнім типам відбувався розвиток такої класократичної нації, так само від верхніх типів починається її розклад. Зпочатку