Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


руку переможеним, ми можем легче забезпечити собі на будуччину мир з ними і головне — їх невтручання в наші справи. Ви, бувші петербургські чиновники або революціонери, для яких вчора Польща була лиш »Привіслянським Краєм«, йдете сьогодня з Польщею тому, що вона сильна. Ви не в стані зрозуміти, що може бути союз України з Москвою такий, як союз монархічної Норвегії з монархічною Швецією, і що такий непринижуючий союз між країнами, які творили колись одну державу, можливий лиш тоді, коли вони — монархії. Для Вашої республикансько-націоналістичної демаґоґії необхідне цькування небольшовицької Москви в союзі з Польщею так само, як для галицьких Ваших побратимів вся суть українства лежить в гавканю на Польщу в союзі з большовицькою Москвою. По собі судячи, Ви всякий »союз« уважаєте агентурною службою у »союзників«. Ви, що завжди кличете Москву для боротьби з українськими верхами, не можете зрозуміти політики верхів, забезпечуючих Україну союзом з Москвою од московського втручання у внутрішні українські справи. І Вам, що знаєте тільки або рабську підлеглість сильному, або хамські насмішки над слабим, наша політика супроти слабої нині небольшовицької Москви видається смішною.

Помиляєтесь! Рицарськість, ідейність, благородство і предвиджуваня на дальшу мету — це теж політичні вартости. В їх імя ми хочемо урятувати від Вас і від ворогів України нашу лєґенду Гетьманську. Ми хочемо ідейного, благородного, а разом з тим дисциплінованого пориву тих, що всіма силами своєї душі хочуть України. Ми хочемо, щоб вони всі муром стали біля Гетьмана і його Роду, як одинокого, реального, живого Символу України. Бо тільки така точка опори України в самій собі, тільки такий сталий, з батька на сина переходячий, український центр дасть хребет українству — зародкові Української Нації. Без Гетьманства-Монархії — і без чести, дисципліни, ідейности та благородства, якими тільки можуть держатися монархії — нема чого й думати про Україну. Тим більше нема чого й думати про якусь зовнішню українську — супроти Москви чи Польщи — політику. Без Гетьманства — матки українського рою — цей рій не летітиме туди, куди сам хоче. Тільки Гетьманство може бути тою вісю, біля якої українство одвернеться од Польщи і не перевернеться в Москву; — встоїть проти всіх розкладаючих потуг Москви і не впаде від них у Польшу. Без Гетьманства українство може бути тільки млою. Колихатиметься ця мла безсило то на схід то на захід, в залежности від того, хто на неї віє, а в ній добре почуватимете себе лише Ви — »Українці« хаосу і безпросвітної ночі.

І знаєте Ви прекрасно, що власне Гетьманство — як найкращий систем орґанізації українотворчих сил — єсть основою нашої праці і нашого світогляду. Гетьманство, а не союз з Москвою. Політика внутрішня, а не зовнішня. Орґанізація, а не орієнтація, бо всі українські орієнтації фунта клаків варті без української орґанізації. І тільки тому, щоб побити нашу ідею Гетьманську, Ви кричите про наше »москвофільство«, про союз з Москвою, який єсть у нас не провідною, а тактичною точкою програми: способом осягненя ціли, а не самою цілю.

Ви всіма силами поборюєте нашу лєґенду Гетьманську. Щоб виправдати Ваше зруйнування Гетьманської Української Держави, щоб одвернути очі від Вашого догнивання в Польщі, щоб прикрити Ваше хотіння монополю на все українство і на всю »Україну«, Ви ширите брехні про наше москвофільство і в противовагу нам, Гетьманцям, творите лєґенду Ваших інтеліґентських »носіїв державної ідеї«. Памятайте, що творчу силу мають тільки такі лєґенди, які

XXVII