Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ореолом ідеї прикрашують дійсність. Але не ці, що фальшують дійсність. З руїнників державности української Ви її »носіїв« не поробите ніколи. Брехнями про наше »москвофільство« Ви не закриєте факту, що власне Ваше повстання проти Гетьмана віддало Україну в рабство большовикам московським і відчинило двері на Україну Варшаві. Оповіданнями про »непопулярність« нашого Гетьмана і нас, Ви не закриєте факту, що всі Ваші »популярні« східні і західні українські республики розлетілись в порох… бо народом українським можна багато збудувати, але для цього треба мати силу, якої Вас власне Ваше »популярне« республиканство позбавляє. Врешті наклепами на Українського Гетьмана і на нас, Йому вірних, Ви не здобудете пошани у чужих і од закидів в погромах та бандитизмі Ви себе в той спосіб не обороните. Так само не придбаєте собі і сили внутрішньої, бо серед тих, що прославляють валеня Українського Гетьмана завжди можна буде знайти таких, що зрадять і повалять Вас. І не виросте з Вашої, сьогодня на інтеліґентсько-націоналістичний лад сфальшованої лєґенди будуча Україна, як не виросла сучасна з Ваших-же вчорашніх на соціялістичний лад пофальшованих лєґенд нашої минувшини.

Що-ж реального Ви можете зробити? Ви можете, як повалили так і дальше валити Гетьманство. Без Гетьманства — без опори України самої в собі — не можна відділити Україну від Польщи, не утопивши її в Москві, і відділити від Москви, не утопивши в Польщі. Але, щоб було Гетьманство, мусите піддержати його і Ви — сьогодня нам ворожі інтеліґенти українські. Бо без Вас і проти Вас возстановити Гетьманство неможливо. Бо Гетьман Український тільки тоді може мати силу, коли він репрезентуватиме ціле українство.

Москва і Польща не розвалять Україну лиш тоді, коли проти законного Гетьмана України — законного, бо вже гетьманувавшого в своїй особі і в особі свого Роду — вони не зможуть підняти Вас — Ваших, не страшних їм, президентиків, отаманчиків, диктаторчиків і найгірших, бо провокацийних, »гетьманчиків«. Москвофобства Мітьок Москва так само не боїться, як Польща не цінить їх полонофільства. Тільки їхнє зрадництво — їх невірність Гетьманській Українській Владі — потрібні і Польщі і Москві. Поборюючи законне Гетьманство брехнями і наклепами, Ви не допускаєте до зреалізованя українства в формі незалежної Державної України. І більш нічого!

Не на суд писаної історії передаю я Ваше поборюваня нас. Писану історію можуть писати такі самі, як і Ви. А на суд дійсности! Як що Ви, убивши нас своїм смородом, сотворите реальну Українську Державу:

без законного дідичного Гетьмана,

і при помочі большовицької чи небольшовицької Москви в Вашій боротьбі з Польщею,

або при помочі Польщи в Вашій боротьбі з Москвою,

або врешті в боротьбі і з Москвою і з Польщею при помочі Вашого »республиканського суверенного народу« чи… кримських Татар і Азербейджану — 

то значить Ви мали слушність, значить помилялись ми.

Нарешті про моє »польське шляхетство« і »полонофільство«.

Ніколи я не вирікався і не вирікаюсь того, що належу до польського шляхетського роду, од віків осілого на Україні. І чого-б я мав цього вирікатись? Шляхтичами польськими були: Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Станіслав Кричевський, Іван Богун, Юрій Немирич, Богдан Стеткевич, Іван Виговський, Мазепа-Колєдинський, Орлик, Кальнишевський. З культури шляхти

XXVIII