закону безвладним демократичним президентським манекіном. Гетьман при класократії єсть найвищим охоронителем державного і національного закону при помочі меча: — свого, безкомпромісово йому вірного, рицарства.
Один єсть тільки сьогодня Рід Гетьманський, що вже в XVIII ст. гетьманував, що відновив в році 1918 своє Гетьманство, що виріс з нашої традиції державної, що минувшиною своєю репрезентує державну минувшину Української Землі, і що має тому законне право до Гетьманства — це Рід Гетьманський Скоропадських. До послуху і вірности йому кличе всіх українських хліборобів і всіх Українців инших класів оця книга.
Не вірте — каже вона — »гетьманам«, які будуть намовляти Вас до зради законному Гетьманові, бо основою Гетьманства єсть перш за все вірність, а не зрада. Не вірте їм, коли в глупоті своїй вони принижуватимуть цей Рід, бо тим самим принижують вони самі себе і своїх предків: кожна нація в минувшині своїй дає з себе лиш таких Гетьманів, які її прикметам і здатности відповідають.
Не вірте »гетьманам« з пройдисвітів, що своєю »диктатурою« і своїми »наполєоновськими здібностями« Вам Україну збудувати обіцяють. Диктатори можуть виростати серед вже державних націй, але сотворені були всі державні нації династіями, а не найбільшими навіть здібностями одної людини.
Не вірте теж »гетьманам«, які казатимуть Вам, що »гетьманство« мусить бути виборне, а не дідичне; що воно може істнувати лиш як демократична президентура. Власне така виборність Гетьманства погубила вже раз нашу Україну.
Не вірте »гетьманам« з провокаторів, яких проти законного Гетьманського Роду Скоропадських висуватиме Варшава чи Москва. Такі »гетьмани« призначені тільки на зруйнування України і Гетьманства.
Не вірте »гетьманам мужицьким«, які казатимуть, що Вам, сини селянські, »гетьмани панські« непотрібні. Знаючи, що монархій без участи старої провідної верстви ніколи не буває, ці »гетьмани« хочуть побити Вас Вашою темнотою і Вашими власними руками.
І не вірте врешті, коли інтеліґенти українські скунксової породи будуть Вам казати, що це вони тільки справжні »гетьманці монархісти«; що монархістами, а не соціялістами чи націоналістами, були вони вже »в утробі матері«; що »гетьманство« буде, коли »гетьмана« Ви виберете собі з них; що в »нації українській« нема ні класів, ні панів, а єсть тільки народ і вони — інтеліґенти. Такий скункс може бути всім. »Гетьманство« й »монархізм« будуть для нього одним лиш із способів жеровиська і літературного вивищуваня своєї персони. І він »змінить віхи«, як тільки Ви почнете його »монархізм« реалізувати та від нього відповідальности за те, що він пише, вимагати.
І знайте, — каже врешті оця книга — що не буде ніколи Держави Української, доки дейнецтво і опришківство, яке ідею України від віків обсіло, не буде прочищене українськими, а не метропольними — московськими чи варшавськими — руками.
Знайте, що не буде ніколи Великої України, доки українськими руками не буде переможена »Україна« підла і мала.
Знайте, що люде честні, які коли небудь, в якій будь добі нашої історії, захотіли-б боротись за Державу Українську, будуть убиті смородом скунксів українських, як що не забезпечать вони себе од них власною силою і орґанізацією.
Знайте, що державна ідея Гетьманська з рицарського стану в класі хліборобськім народилась, що в цім стані і класі вона відродилась, і що цим самим станом і класом — при допомозі инших класів — вона може бути здійснена.
III*
XXXV
