орґанічно по класам одною моралю, одною нацією, одною державою, вони творили не по »8 годин в день«, а по цій внутрішній радости творіння, з якої повстали колишні цехові »кунстштюки«, з якої виросла вся сучасна техніка, — творили духовим зусиллям всіх і кожного зокрема ці ритмічні, орґанічні, все вищі і складніщі форми техніки, штуки і продукції, які ми бачимо під проводом класократії.
Перший шлях не може вийти з Росії. Перемога в ній демократії залежить від долі Західної Европи. Коли европейська демократія найде ще в собі досить сил, щоб не тільки дурити далі та держати у себе в послуху свої пасивні маси, але ще повернути в свою колонію сто з лишнім міліонів російського »народу«, то продукцію зорґанізує в Росії, так як це споконвіку бувало, той або инший »Німець« (слово це в Росії означало колись всякого чужинця). Із сучасних комуністичних »оборонців народу« зробить він стражників для своїх нових фабрик, факторій і плантацій і буде в Росії хозяювати доти, доки не знайдеться новий Пугачев, Стенька Разін чи Лєнін, який всю цю імпортовану техніку знов при помочі народнього бунту зруйнує. Або ж навпаки, Европейський Вавілон — якого техніка переросла його громадську мораль і який цею технікою для оборони своїх брехливих »демократичних приципів свободи і справедливости« озброїв в сучасній світовій війні юрби варварів — згине і його, як це сталося з Римом, заллють, та всю його цивілізацію зруйнують кочові, матеріяльно непродукуючі, хижацькі і рабівничі орди, з них же першою буде та, що вже зруйнувала — демократичною Антантою озброєну і в знаряддя її політики було повернуту Росію.
Такі тільки наслідки може дати перемога демократії, або перемога охлократії.
Але може ще прийти перемога класократїї. Можуть відродитись серед Українців, Білорусів і Великорусів оці думами народніми предсказані, лицарі невміраючі. Можуть віджити старі та до них прилучитись нові, матеріяльно продукуючі, але заразом лицарські, войовничі класи. Може серед кожної з цих трьох націй зорґанізуватись та обєднатись під своїм власним, окремим, національним і класократичним монарічним проводом перший, основний лицарсько-хліборобський клас. Своєю внутрішньою силою, своєю лицарською одвагою і своїм захопленям громадською творчостю та матеріяльною працею він може потягнути за собою пасивну масу і, здобувши в її очах авторітет, може покласти він орґанічні основи для істнування кожної з цих трьох сильних класократичних держав і націй. Може біля цього першого основного консервативного класу розпочатись в кожній з цих національних держав наростання нових продукуючих »поступових« класів
