Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/557

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Варяжська теорія, як і теорія наша, ставить собі практичною реальною ціллю — власну українську національну державу. Що треба розуміти під цим поняттям?

Власна національна держава єсть політичною реалізацією, матеріяльним здійсненям даної національно-політичної ідеолоґії. Факт ідеолоґічний має бути перетворений в факт матеріяльний. Це значить, що факт істнування української національної окремішности в сфері духовній, ідеолоґічній, має стати фактом істнування української окремішности в сфері реальній, в матеріяльних формах окремої української держави.

Хто задовольняється виключно культурно-національною ідеолоґією; чий темперамент і характер знаходить повне вдоволеня в факті істнування української преси, літератури, штуки, науки; чиї національні почуття можуть бути в цілости виладовані в святкуванню Шевченкових роковин, в українських хорах, театрах, мистецьких виставах і друкованю націоналістичних лайок на місцевих ворогів »української нації«; хто врешті поняття України не вяже в своїй уяві з поняттям окремої держави на українській території, а з поняттям задоволеня культурно-національних чи соціяльних хотіннь якоїсь одної ґрупи мешканців України — той не єсть українським державником. І »самостійницька« політика таких типів єсть самодурством, яке незвичайно шкодить реальним українським політичним державницьким змаганням тому, що вносить в сферу правних, матеріяльних, виразно окреслених взаємовідносин між реальними річами і реальними людьми поняття розпливчасті і хаотичні, взяті з зовсім иншої сфери відносин культурно-віроісповідних. Отже не тільки на хитрих »смѣновѣховцах«, але й на так численних у нас націоналістичних крикунах і романтиках-анархістах, які бажають мати тільки абсолютно досконалу українську державу і разом з тим можуть прекрасно жити на Україні в найгіршій державі чужій — не може базуватись ніяка українська національно-державницька теорія, в тім числі і теорія варяжська. Український державний, який прийняв-би цих крикливих »націоналістів« за реальну українську державно-творчу силу — став-би подібним до Дон Кіхота, що стадо блеючих овець приймав за лицарське військо.

Держава, як факт матеріяльний, не може бути тільки продумана чи перечута і висловлена чи виспівана, але мусить бути зроблена. В цьому слові »зроблена« — лежить поняття сили матеріяльної і сили моральної. Щоб зробити державу треба завоювати (чи одвоювати зпід якоїсь иншої державної влади, або зпід анархії) реальну територію з реальними людьми і треба на цій реальній території так упорядкувати взаємовідносини між цими реальними людьми, щоб вони визнали авторитет державної влади, піддержали її матеріяльно і морально та готові були її істнування своїми податками і своєю кровю захищати.

Отже національна українська держава може повстати тоді, коли на Україні осівші, і з Україною орґанічно звязані люде, посідаючі хотіння держави, тоб-то хотіння своєї влади на своїй