Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/572

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ґент«, зпочатку завзятий мазепинець, а пізніще один з найбільше крівавих катів України з рамени Петра. При цих двох, вічно у нас ділаючих причинах, соціяльно-революцийний метод української політики єсть методом — з погляду будови Української Держави — безнадійним.«

Отже, коли автор варяжської теорії, називаючи Гетьмана Павла Скоропадського »малоросійським старшиною«, думає, що це докір, то ми думаєм навпаки, що це похвала. Бо ми думаєм, що той, хто орґанічно виріс зі степені свідомости української нації такої, якою вона єсть, і хто репрезентує її реальну, історично витворену дійсність, має більше права і більше даних на провід, ніж горстка, одірваних од орґанічного розвитку України і буяючих в своїх революцийних фантазіях, інтеліґентських літераторів.

З самої нації української виріс її єдиний, до дня сьогоднішнього збережений, Гетьманський Рід. Сама нація українська своїми власними ділами його таким, яким він єсть, собі витворила. І від самої цієї нації, а від її мізку — інтеліґенції — в першій мірі, буде залежати те, чи разом зі своїм Родом Гетьманським, буде вона на вищі ступені державно-національного розвитку підійматись — чи, осмішивши в ньому сама себе і свою традицію, вона навіки останеться в сфері політичних утопій революцийної »свідомої української літератури« і в сфері тих міліонів пасивних і несвідомих мас, якими правитимуть »Роди Гетьманські«, витворені і в силу маєстату приодягнені шануючими себе націями чужими.

Процес росту всякої реально істнуючої нації може відбуватись тільки орґанічно, від бувшого до будучого, а не навпаки. І тільки відроджена в Гетьманстві реально бувша Україна може передати реально вже витворену нашу державно-національну культуру Україні новій.

Поза оцим реальним, традицийним українським консерватизмом, звязаним з ідеєю возстановленя свого власного, суверенного і монархічного Гетьманства, персоніфікованого в Роді, який був і знов в 1918 р. став Родом Гетьманським, може тільки бути: 1. українська перманентна і ніколи не реалізована соціяльна революція в її ріжних формах; 2. політичне шарлатанство, що під гаслами псевдоконсерватизму і висування »найкращих кандидатів« буде ловити рибку в мутній воді; 3. або врешті російська реакція — поворот до російської монархії. Остання переможе, коли монархічний консерватизм на Україні в українських формах лєґітимістичного Гетьманства себе не оправдає і не знайде піддержки серед військових, інтеліґентських і матеріяльно продукуючих сил української нації.

Возстановленя Гетьманства в монархічній формі це той пункт, за який живим український консерватизм уступити не може. Але врятувати від смерти себе і свою націю консерватисти українські зможуть тільки такими політичними формами Гетьманства, в яких міг-би бути гармонійно зрівноважений консерватизм і поступ. Геть-