Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/578

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


оцю фантастичну гіпотезу. Ні один престол, ні одна держава в світі не були збудовані інтеліґенціею. Вона престоли може тільки своїм авторитетом в народі (коли вона цей авторитет має) піддержувати, і в той тільки спосіб в ділі сотвореня держави дійсно велику ролю грати, або може їх точити, нищити, коли державні консервативні сили заслабі, щоб цьому процесові нищеня противоділати. Вимагати реалізації, матеріяльного здійсненя державних ідей від людей, не володіючих мечем і не продукуючих матеріяльних цінностей, це те саме, що сподіватись дітей від бажаючих їх мати імпотентів. І реальне значіння у нас всіх цих революцийних літературних політичних утопій таке: вони ідеолоґічно нищать, ідеолоґічно точать в масах український консерватизм. Тим самим вони унеможливлюють сотвореня позитивного національного фронту під єдиним традицийним національним проводом, бо цьому традицийному, історично виробленому проводові вони не дають потрібного йому, морального ідеолоґічного опертя в масах. А не будучи одночасно в стані сотворити, опертого на одній зненависти (за браком такої одної зненависти) єдиного національного фронту неґативного, вони нездатні навіть підточити та повалити істнуючі на Україні чужі влади. Вся їх діяльність зводиться тільки до підготовлюваня нової національної анархії на момент упадку з якихось инших (не українських) причин чужих влад на Україні. Яке може бути практичне значіння варяжської теорії власне в момент цієї майбутньої української анархії?


Як сказано вище, держава українська на Україні може повстати при умові уложеня в українських державних формах взаємовідносин між місцевими силами войовників, продуцентів, інтеліґентів і українських народніх мас. Уложеня цих взаємовідносин так, щоб з них могла повстати Українська Держава, єсть завданням всякої будучої української провідної верстви, яка має для цього тільки три, історично витворені, державно-орґанізацийні методи: охлократію, демократію, класократію. Представники всіх цих трьох методів орґанізації, в момент упадку охлократичної влади істнуючої (говорю тут тільки про совітську Україну), зараз-же почнуть боротьбу за владу між собою. Що може дати акція кожного з цих трьох типів для України в момент анархії?

По упадку комуністичної охлократії місця для наших охлократів лівих, для наших »полубольшовиків«, на Україні не буде. Всі, щось дійсно варті, ліві охлократичні елєменти вже вповні використані большовиками. Недисципліноване сміття, якого в свої ряди не прийняли большовики, і яке тому, будучи по свому типу большовиками, творить до них »опозицію«, опорою для українських »лівих« не зможе бути. В момент упадку большовицької влади всі ліво-охлократичні елєменти будуть власне тими, проти кого звернеться »народній гнів«. Думаю, що говорити про соціялізм в день упадку большовизму на Україні буде досить небезпечно і їхати туди в цей день »лівій« половині нашого »революцийно-демократичного фронту«