Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/579

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


прихильники фізичного здоровля цих панів не повинні радити, натомість значно ширше поле попису може мати права »демократична« половина цього »фронту«.


Нівелююча все і всіх комуністична казьонно-державна рівність дасться всім добре в знаки і по упадку залізної большовицької диктатури прийде знов, як і в р. 1917, черга на антидержавну свободу. А хто-ж краще може репрезентувати свободу, як не свободолюбива демократія?

Боротьба з державою, боротьба з громадським примусом, послухом, орґанізованостю і дисципліною проходить червоною ниткою через всю нашу історію. Ми одідичили по ній, і по нашій расовій колоніяльній мішанині, нахил до вивищуваня інтересів одиниці над інтересами громади, інтересів хаотичних »партийних« сполук таких одиниць над інтересами держави: одідичили вроджений нам нахил до індивідуалізму та анархії. Всеросійська охлократична гіпертрофія (надмірний розріст) держави — повне приголомшеня необхідної свободи громадянства монгольськими державними методами правління — через реакцію ще більше розвинула в нас оці наші антидержавницькі, анархічні, руїнницькі прикмети. Толєрувати їх і підлещуватись до них, це у нас шлях по лінії найменшого опору, це найлегчий у нас шлях до популярности та »ідейого« впливу на націю. Тому демократія була, єсть і буде методом, найлегче здобуваючим собі численних прихильників на Україні. Але чи методом, найкраще пристосованим до боротьби з державою і до її руйнування, можна збудувати державу? Ось траґічне питання, яке стоїть перед всіми українськими державниками.

В протилежність до необмеженої охлократичної влади войовничого непродуцента над невойовничим продуцентом, в протилежність до влади сильного меча над трусливим золотом, демократія єсть необмеженою владою власне оцього невойовничого, спекулянтського, визнаючого засаду вільної конкуренції, свободолюбивого та індивідуалістичного продуцента і фінансиста (типу, що сьогодня зветься »буржуазією«) над войовником-продуцентом, над войовником-непродуцентом і над народніми масами.

Продуцент-войовник, продуцент класократ, свою владу, обмежену Монархом і співпрацею з иншими класами, завжди виконує сам і сам-же несе за неї повну відповідальність. Продуцент-невойовник, спекулянтський продуцент демократ, необмеженої влади свого золота над цілою нацією ніколи не виконує сам. Цю його анонімну владу по його дорученю і за його гроші виконують республиканські президенти і парламенти, при помочі аполітичного державного апарату і аполітичної армії. Демократична спекулянтська »буржуазія« править не сама, а через демократичних, »репрезентуючих народ«, інтеліґентів-політиків, і при помочі кондотієрських непродуцентів бюрократів і таких-же самих войовників. При демократії армія і державний апарат не присягають служити вірою і правдою, персоні-