Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/587

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Групи, що репрезентують націоналістичну українську охлократію,[1] ці самі, що творять і українську охлократію большовицьку. Це — матеріяльно непродукуючі і бажаючі необмеженої диктаторської влади над всіми иншими елєментами нації войовники-непродуценти. Кажучи конкретно: — це ті військові і ті революцийні не на словах, а на ділі інтеліґенти, які по свому походженю належать до катеґорії нових панів і які, ненавидячи большовиків, так само як большовики ненавидять українських панів старих, консервативних. Тому вони не хочуть Гетьмана. Бо монархічна традицийна влада Гетьманська мусіла-б спіратись не тільки на них — панах нових, революцийних — а й на панах старих — консервативних. Вони хочуть »вождя народу« з диктаторською владою. Тоб-то хочуть такого диктатора, якого на верх винесла-б репрезентована ними »народня революція« і який-би правив тільки при помочі них, панів нових, усунувши зовсім од влади і винищивши панів старих...

Вся ріжниця між цими нашими націоналістичними і комуністичними охлократами лежить в тім, що охлократи-націоналісти, замість матеріялістичної ідеолоґії соціалізму, вживатимуть, для здійсненя тих самих хотіннь необмеженої диктаторської влади, такої самої матеріялістичної ідеолоґії націоналізму. Гасло »бий буржуя« буде замінене гаслом »бий жида, Ляха і Кацапа«. І Україна з країни, призначеної тільки для правовірних комуністів, має під пануванням »національної диктатури« перемінитись в країну, призначену тільки для правовірних Українців, — при умові, розуміється, що цю правовірність буде окреслювати пануюча по диктаторськи якась »істинно українська« військово-інтеліґентська — по партийно-комуністичним чи фашистським зразкам[2] зорґанізована — націоналістична партія. Але власне в тому, що наша націоналістична охлократія хоче мати для себе диктаторську, необмежену владу, і що для здобуття такої диктаторської влади вона мусить послуговуватись ідеолоґією матеріялістичного націоналізму, лежить причина повної безнадійности її змаганнь. Розгляньмо зпочатку її націоналізм, а потім її здатність до необмеженої диктаторської влади.

Націоналізм нашої охлократії від націоналізму нашої демократії ріжниться тільки степеню напруженя, а не якостю. Націоналізм, який призначений для війни, мусить бути виразніщий і яскра-

  1. Хто читав мої праці, той знає, що слова охлократія я не вживаю в ганьбливому значінню, яке цьому слову надають. Я взяв цей термін, бо він, на мою думку, найкраще означає абсолютистичний метод державного правління войовників-непродуцентів над громадянством, що при цьому методі правління уявляє із себе завжди, позбавлену внутрішньої (тоб-то громадської, а не державної) орґанізації, юрбу (охлос). Значить в моїй термінології охлократія не означає владу юрби (такої влади зрештою ніколи не буває), а означає владу над юрбою при помочі залізної войовничої орґанізації правлячих і при помочі використовуваня ними інстинктів і емоцій цієї юрби.
  2. Згадую про фашизм тому, що наші охлократи дуже люблять вказувати на нього, як на взірець своїх змаганнь. На жаль вони уперто не хочуть бачити і не хочуть перейняти найбільшої вартости італійського фашизму: його лояльного відношеня до традицийної консервативної Монархії. Всі наші »фашисти« навпаки: не хочуть української Монархії і вихваляють повстання проти Гетьмана.