Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/599

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


місцевою ґрупою. І не помиляються наші націоналісти охлократи, коли цьому процесові завойованя вони хочуть дати один провід. Але помиляються вони, думаючи, що цей один провід може дати націоналізм і диктатура. Сотвореня Української Держави, тоб-то завойованя влади на українській території найсильніщою місцевою ґрупою, може відбутись тільки під гаслом: — »Українська Держава для всіх, що живуть на Україні« — гаслом, яке власне всякий диктаторський націоналізм засадничо виключає. І це завойованя не може бути зроблено ґрупою диктаторською, тоб-то такою ґрупою, яка-б на взірець комуністів чи фашистів — складалась з людей тільки одного громадського типу, яка-б перемогла всі ґрупи инших типів і яка-б могла ними необмежено по диктаторськи правити.

Памятаймо, що ні войовники-продуценти, ні войовники-непродуценти, ні продуценти і непродуценти невойовники не настільки сильні на Україні, щоб кожна з цих ґруп могла сама, без сторонньої допомоги, инші ґрупи завоювати і ними сама, власними місцевими силами, неподільно і самодержавно правити. Україна може бути збудована тільки гармонійною співпрацею цих трьох основних громадських типів. Иншими словами: місцева найсильніща ґрупа, здатна до завойованя собі влади на українській території, мусить включити в себе провідні, орґанізаторські елєменти всіх цих трьох типів. Тому ані демократія, яка єсть необмеженим пануванням громадянства над державою і необмеженою владою невойовників над войовниками-продуцентами і войовниками-непродуцентами; ані охлократія, яка навпаки: єсть необмеженим пануваням держави над громадянством, і необмеженою владою войовників-непродуцентів над невойовниками і войовниками-продуцентами — для будови Української Держави не надаються. Тільки класократія, яка дає змогу гармонійної політичної співпраці всіх цих типів, і яка допускає їх рівномірно до участи в правлінні державою — тоб-то допускає їх, відповідно їх внутрішнім силам, до правлячої верстви — єсть тим методом, при помочі якого може бути збудована Українська Держава.

Цим методом зрештою і будувалась досі Українска Держава в добах, коли вона дійсно істнувала, і з його розкладом та упадком вона неминуче падала. В трагічнім положеню нашім між охлократично-диктаторською споконвіку Москвою і демократично-анархічною споконвіку Польщею, тільки метод класократичний, опертий на рівновазі між державою і громадянством — між державним всеобмежуючим примусом і нахилом громадянства до необмеженої свободи, до анархії — відріжняв нас від цих двох сусідніх і на нашу державну незалежність завжди зазіхаючих націй. Відріжняючи, він тим самим творив нашу індивідуальність державно-національну. Україно-творчою бувала тільки класократія — в протилежність до демократії, яка нас завжди затягала в Польщу, і в протилежність до охлократії, яка завжди включала нас в Москву. Методом класократичним будувалась споконвіку на Україні всяка місцева, українська, власна влада і цим методом тільки може вона і в будуччині держатись.