Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/32

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

31

Зажурилась Україна, що нїде прожити, —
Витоптала Орда конем маленькії дїти!
Ой маленьких витоптала, великих забрала,
Назад руки постягала, під хана погнала.

Багато тодї зложено жалісних пісень, так званих дум та псальм невільницьких про біду від татарського грабовання, про тяжку долю невільників у неволї татарській або турецькій, що й досї ще в нашому народї памятають ся:

За річкою огнї горять,
Там Татари полон дїлять:
Село наше запалили
І богацтво розграбили,
Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли:
А в долинї бубни гудуть,
Що на заріз людей ведуть:
Коло шиї аркан вєть ся.
А по ногам ланцух бєть ся,

А про невільників в турецкій неволї, що їх Турки, в кайдани закувавши, уживали до тяжкої роботи — до веслування на своїх кораблях, званих ґалєрами або каторґами, така є сумна і жалісна дума стародавня („Плач невільників“):

У святу недїлю не сизі орли заклекотїли,
Як то бідні невольники у тяжкій неволї заплакали,
У гору руки підіймали, кайданами забрязчали,
Господа милосердного прохали та благали:
„Подай нам, Господи, з неба дрібен дощик,
„А знизу буйний вітер!
„Хочай би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля,
„Хочай би чи не повиривала якорів з турецької каторги!
„Да вже ся нам турецька-бісурманська которга надоїла:
„Кайдани-залїзо ноги повиривало
„Біле тїло козацьке, молодецьке коло жовтої кости пошмугляло!“
Баша турецький, бусурманський, недовірок християнський[1],
По ринку він похожає, він сам добре те зачуває,
На слуги свої, на Турки-яничари[2] зо-зла гукає:
„Кажу я вам, Турки-яничари, добре ви дбайте,
„Із ряду до ряду захожайте,
„По три пучки тернини і червоної таволги набирайте,
„Бідного невільника по тричі в однім місцї затинайте!“
То ті слуги Турки-яничари добре дбали,
Із ряду до ряду захожали,
По три пучки тернини і червоної таволги у руки набирали
По тричі в однім місцї бідного невольника затинали,
Тїло біле козацьке-молодецьке коло жовтої кости обривали,
Кров християнську неповинно проливали.

  1. Се-б то такий, що був християнин, та турецьку віру прийняв, до Турків попавши ся: такі перевертнї найгірше невільників мучили.
  2. Турецьке військо так звалось.