70
теперішнїх часів люде стали додумуватись, а тодї того не розуміла нї старшина, нї простий народ.
Простий народ на Москву надїї покладав і вірив, коли воєводи його на старшину підмовляли. Але в самій Московщинї був кріпацький дух, і Москва на Українї своїм повірникам, що їй вислужувались, роздавала землї селян, і самаж найбільше помагала їм на Українї кріпацтво заводити, людей приборкувати. А тим часом, противлячи ся старшинї, на перекір їй роблячи, простий народ не добачив і не вмів розріжнити доброго від злого: що старшина не тільки панування бажала, але хотїла забезпечити й свободу та самостійність Українї. Не вміли люде від неї того перейняти, в тім помогти, а панським забаганкам зась сказати. Без народуж не могла старшина й за право українське стояти і нарештї піддала ся Москві, побачивши, що не може без народу їй противитись. Зрікла ся прав і свободи української, а за то від московського правительства дістала на простих людей всякі права панські, грамоти царські та надання.
Петро Дорошенко, сучасна італїйська ґравюра.
Так і впала українська свобода через те ворогованнє — що старшина панувати хотїла: з чужого ярма народ визволяючи, своє накладала, а люде не попускали, та в тій боротьбі з старшиною
