Більчо́к, чка́, м. = Білток. Вх. Уг. 227.
Більш, нар. = Більше. Більш копи лиха не буде. Посл. Більш-менш. Болѣе или менѣе. Пекарні в панотців тісні, то на кожну більш-менш велику оказію вже страву готовлять на дворі. Св. Л. 202.
Бі́льшати, шаю, єш, гл. 1) Дѣлаться большимъ, увеличиваться. Град все більшає, падаючи крізь хмари. Дещо. Виростають у тебе що-дня крила, більшають, ширшають. К. ДС. 27. 2) Подростать. Діти більшають — більшають і клопоти. Дѣти подрастаютъ — увеличиваются и хлопоты.
Бі́льше, сравн. ст. отъ нар. багато. Больше. Більше Бог має, як роздав. Ном. № 58. Ум. Більшенько.
Бі́льший, а, е. Сравн. ст. отъ прил. великий. 1) Большій. Мабудь Господь так світ создав, що менший там не втне, де більший геть то зможе. Греб. 381. Він (дощ) ще більший піде. Чуб. III. 107. 2) Старшій. Більший брат; більша сестра. Шейк. Ум. Більшенький. Більшенький шматочок. Гліб. Діточки.... которе орішками пересипає, а більшенькі новими чобітками рипають. МВ. I. 48.
Більшина́, ни́, ж. 1) Величина. Бѣл.-Hoc. 2) = Більшість.
Бі́льшити, шу, шиш, гл. Увеличивать.
Більшість, шости, ж. Большинство. Більшість була на моїй стороні.
Білю́га, ги, ж. = Оклій, Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білиця 5.
Білюх, ха, м. Насѣк. Pieris. Вх. Пч. I. 7.
Білю́щий, а, е. Очень бѣлый. Дівчата все в білющих сорочках та в квітках. Св. Л. 192.
Біля́, нар. Подлѣ, возлѣ, около. Ліг біля моря одпочить. Шевч. Будем ми старих людей біля його держати, будуть вони його научати. Дума.
Біля́вий, а, е. Бѣлокурый, блондинъ. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Нп. Ум. Білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. I. 217.
Біля́вина, ни, ж. = Білявка. Через тоту білявину дома не ночую. Гол. IV. 463.
Біля́виця, ці, ж. = Білявина. Гол. IV. 508. Та де ж моя білявиця, що і не видаю. Pauli. II. 187.
Біля́віти, вію, єш, гл. Становиться бѣлолицымъ, бѣлокурымъ.
Біля́вка, ки, ж. Бѣлолицая, бѣлокурая, блондинка. Гол. II. 432. Ой не піду до білявки, не піду. Pauli. II. 189. Ум. Білявонька, білявочка.
Біля́вша, ші, ж. Насѣк. Libellula, стрекоза. Вх. Пч. I. 6.
Біля́к, ка́, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — „Хиба отцей біляк вас з глузду звів?“ — один гусак загомонів. Греб. 362. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. Чуб. V. 1183. 3) Бѣлякъ-заяцъ. Шейк. 4) Родъ черешенъ. Уман. у. 5) Встрѣчено только въ думѣ „Про Самійла Кішку“: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. I. 219. Значеніе неясно. Аф. (310) переводитъ: „козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго“; Шейк. (65) „козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ“. Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. „Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?“ — З отамання. К. ЦН. 310. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины. Вх. Лем. 392.
Біля́нка, ки, ж. 1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: „Ластівко, ластівко! на́ тобі веснянки, дай мені білянки!“ Ном. № 226. Чуб. I. 59. 2) Раст. Agaricus subdulcis Bull. ЗЮЗО. I. 110. 3) Порода бѣлыхъ сливъ. Вх. Уг. 227.
Бі́ляний, а, е. О полотнѣ: бѣленый (холстъ). Це сирове полотно, а то біляне. НВолын. у.
Біля́р, ра́, м. Бѣлильщикъ. І стала одежа його осяйна, вельми біла, мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. Ев. Мр. IX. 3.
Біля́стий, а, е. Бѣловатый, бѣлѣющій.
Бі́лячий, а, е. Бѣличій. Білячий хвостик. О. 1862. VIII. 33.
Бім-бім! меж. Звукоподражаніе дѣтской забавѣ, когда дѣти пальцемъ прикасаются къ нижней губѣ.
Бімбува́ти, бу́ю, єш, гл. (См. Бім-бім!) 1) Ничего не дѣлать, праздно время проводить. Бімбує, як жид у шабаш! Посл.
