Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/115

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Липов. у. 2) Гордиться, чваниться. Бімбує, як Берко в колоді. Ном. 3) Говорить подъ носъ. Шейк.

I. Бір, бо́ру, м. Сосновый лѣсъ, боръ. АД. I. 83. Закотилось сонечко за зелений бір, ми підемо вечеряти у багатий двір. Нп. Ум. Бірок, борочок. Чуб. V. 484. Ув. Борище, боряка.

II. Бір, біру, и бо́ру, м. Сборъ, налогъ. Небагато я вже мала доплочувать громадського біру: вісім левів ще й скілько там. Федьк.

Бі́ржа, жі, ж. 1) Биржа, мѣсто стоянки городскихъ извощиковъ. 2) Городскія извощичьи дрожки, сани. Ми приїхали біржею. Полт.

Біржа́к, біржани́к, біржови́к, ка́, м. Биржевой извощикъ. Багацько народу зібралось; біржаники стоять і музика грає так що ну! Кв.

Бірма́к, ка́, м. Трезубыя вилы. Херс.

Бірни́к, ка́, м. Мелкій сосновый лѣсъ, сосновая роща. Зміев. у.

Біро́к, рка́, м. Ум. отъ бір.: сосновый лѣсокъ. В бору, в бору, в бірку та й будує мій миленький комірку. Чуб. III. 146.

Бірува́ти, ру́ю, єш, гл. Мочь, быть въ состояніи. Вх. Лем. 392.

Бі́рше, нар. = Більше. Ти три тисячі народу бірше від мене маєш. Гн. I. 59.

Біс, бі́са, м. 1) Бѣсъ, діаволъ. Чорт чорний, а біс рябенький. Ном. № 193. 2) До біса; до сто-біса. Пропасть, множество. От їх до сто-біса! Шевч. 3) З-біса. Очень, сильно. Ставится при прил. для обозначенія усиленной степени качества. Моторні ж з біса! Стор. МПр. 45. З-біса швидка! Бѣл.-Нос. О, хитра з-біса! Котл. 4) К бісу! Къ чорту, прочь, долой! Оттуди їм і дорога к бісу! К бісу це сміття! Золотон. у. 5) Бісом диви́тися. Сердито смотрѣть, косо поглядывать. Фр. Пр. 57. Вже море так йому огидло, що бісом на його дививсь. Котл. Ен. 6) Один біс! Все равно, безразлично, одинаково плохо и то, и другое. Фр. Пр. 58. 7) Біс твоєму ба́тькові или матері! Бранное пожеланіе. 8) На біса; якого біса. Зачѣмъ; на кой чортъ. Якого біса ти тут по під тином валяєшся? Полт. На біса ти це зробив? Полт. 9) Біса з'ї́сти. Ничего не получить. Бѣл.-Нос. 10) Біса вхопи́ти. Ошибиться. Бѣл.-Нос. 11) Йому сам біс діти коли́ше. Ему все удается. Бѣл.-Нос. 12) Хай тобі біс! Бранное пожеланіе. 13) Біс ба́тька зна! Чортъ знаетъ. Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові. Левиц. Пов. 348. 14) Біс-ма, біс-має. Нѣтъ, не имѣется. Оступися, в тебе хисту біс-ма. Чуб. V. 176. 15) Біс-дерево. Раст. Datura stramonium. Шейк. Вх. Пч. II. 31. Ум. Бісик. Ув. Бісяка.

Бісде́рево, ва, с. См. Біс.

Бісеня́, ня́ти, с. 1) Бѣсенокъ. Дід росказував, що бісенята, поки ще молоді, то зелені, як осітняг. Стор. I. 111. 2) Бранное: чертенокъ, бѣсенокъ.

Бі́сик, ка, м. 1) Ум. отъ біс. 2) Бі́сики пуска́ти. Строить глазки, ухаживать: строить куры; разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Ном. № 8797. Полюбиться її він мосці і буде бісики пускать. Котл. Ен. I. 14. З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Стор. I. 53. Послала йому бісика очима. Мир. ХРВ. 63.

Біси́ний, а, е. Бѣсовскій. Аф.

Бі́сів, сова, ве. 1) Бѣсовскій, бѣсовъ, діавольскій. Чаще всего употребл. какъ бранный эпитетъ: бісів син, бісів ба́тько, бісові діти, бісова худо́ба, бісова тісно́та и пр. Не йди туди, бісів сину, де голота п'є. Чуб. V. 1016. 2) Бісове ребро́. Раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. I. 140.

Бісія́нський, а, е. = Бісовський. Какъ бранное слово встрѣчено въ народ. разсказѣ: Ну, та й утяла ж бісіянська віра! так гуля й набігла. Грин. II. 207.

Бі́скуп, па, м. и пр. = Бискуп и пр.

Бісма́, нар. См. Біс.

Бісний, а, е. = Біснуватий. Фр. Пр. 59.

Біснови́стий, а, е. Бѣсноватый. Екатериносл.

Біснува́тий, а, е. 1) Сумасшедшій, бѣсноватый. Ном. № 6426. 2) Употребл. какъ эпитетъ въ значеніи переносномъ: сумасшедшій. Вже ж і Січ їх біснувата жидовою поросла. Шевч. Ой, дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе.... Ой козаче біснуватий, нехай не їсть твоя мати. Чуб. V. 482. Осадив назад біснуватих коней. Левиц. I. Ум. Біснуватенький.

Біснува́тися, ну́юся, єшся, гл. Бѣситься, бѣсноваться, сумасшествовать. Бѣл.-Нос.

Бісо́вський, а, е. 1) Дьявольскій, бѣсовскій. Сила бісовська і та одступаєть. Чуб. I. 164. 2) Употребл. какъ эпитетъ