бранный: Бісо́вська ма́ти, бісо́вська дочка́. Як побачив я твою бісовську гагару, то вона мені здалась страшніш од самісенького чорта. Стор. II. 76.
Бісо́вщина, ни, ж. Чертовщина. З тою бісовщиною: з ворожками, та з знахарками не водись. Кв.
Бісо́та, ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бѣл.-Нос.
Бісу́рка, ки, ж. 1) Бранное: чертовка, злая женщина. Подольск. г. 2) м. Пренебрежительно: бѣсъ. Його зараз узяв за бороду.... той бісурка. Рудч. Ск. I. 116.
Бісурма́н, на, м. и пр. = Бусурман и пр. Буде ж слава козаченькам, бісурманам — горе.
Бісурма́нець, нця, м. = Бісурман. На розсвіті, на за-ранці, іще спали бісурманці. Пѣсня.
Біся́ка, ки, м. Ув. отъ біс.
Біхреса, си, (м.?) Родъ бѣса, живущаго въ лѣсу и похожаго на мужика въ красной шапкѣ. Вх. Лем. 392.
Біче́чок. См. Бічок.
Бі́чи, біжу́, жи́ш, гл. = Бігти. Не можу бічи. Фр. Пр. 37.
Бічко, ка, (с.?) = Клюсак. Вх. Зн. 26.
Бічни́й, а́, е́. Боковой. Желех.
Бічо́к, біче́чок, чка́, м. Ум. отъ бік. Мнж. 28. А я піду на той бічок, де дівчина моя мила. Чуб.
Бію́чий, а, е. Бьющійся. Бію́ча жи́ла. Артерія.
Бія́к, ка́, м. 1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють. Черк. у. 2) = Бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Чуб. V. 1081. Ум. Біячок. Ув. Біячи́сько.
Бі́яти, бію, єш, гл. = Бити. Ой про що він її біяв, з якої причини? Гол. I. 197.
Блава́т, ту, м. 1) Голубая шелковая матерія. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = Волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. I. 9.
Блавата́с, су, м. = Блават 1. В блаватасах да саєтах будемо ходити. К. Дз. 122. Ой де ж твої, Нечаєнку, сукні блаватаси? АД. II. 79.
Блава́тний, а, е. Шелковый.
Блава́тус, су, м. = Блаватас. К. МХ. 15.
Блаву́чити, чу, чиш, гл. Сидѣть праздно, лѣниться. Желех.
Блага́ний, а, е. Желанный, просимый.
Блага́ння, ня, с. Мольба, моленіе. Господеві моя дяка, що почув моє благання. К. Псал. 63.
Блага́ти, га́ю, єш, гл. Просить, молить, умолять. Пані-матку до свого дому благає. Мет. 350. Коли зле гадаєш, чом же Бога благаєш. Ном. № 87. Блага́ти на по́міч. Просить помощи.
Блага́тися, га́ється, гл. безл. Умоляться, проситься. Блага́ється, блага́лося. Просится, просилося. Скільки благалося благословення. МВ. II. 181.
Блага́ч, ча, м. Проситель, молитель.
Блага́щий, а, е. Умоляющій. Не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117.
Благи́й, а́, е́. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій.... устав та: „Боже благий, Боже мій милостивий!“ каже. МВ. I. 133. 2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять. Радом. у. 3) Ветхій. Благенькі сорочечки, драночки. 4) Немощный, слабый. Ум. Благе́нький, благо́нький, благе́сенький. Віз у його благенький. Драг. 118.
Бла́го, га, с. Благо, добро (заимствовано изъ церк. языка и въ нар. рѣчи не употребляется). Заспіваю Господеві за всі Його блага. К. Псал. 7.
Благові́рний, а, е. Благовѣрный. Прийди, слуго благовірний. Чуб. I. 177.
Благові́сний, а, е. 1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.
Благові́сник, ка, м. 1) Благовѣститель. Чуб. III. 12. 2) = Благовіщення. Благовісник старший від Великодне. Фр. Пр. 59. То же значеніе и въ записяхъ Залюбовск., а въ ХСб. I. 74 — праздникъ: соборъ архангела Гавріила 26 марта.
Бла́говіст, ту, м. Благовѣстъ. Левиц. I. 378.
Бла́говісти́ти, щу, стиш, гл. 1) Благовѣщать. Та йдучи в Рим благовістити, зайшов у гай води напитись. Шевч. 2) Благовѣстить. Ком. Пр. № 484. Уже, тату, до церкви благовістять. Грин. I. 47. Чи вже благовістили до церкви? Стор. I. 223. 3) Разносить, разглашать. Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть якусь новину благовістить.
