Бли́зчитися, чуся, чишся, гл. Становиться ближе.
Бли́зьки́й, а, е. 1) Близкій. Сусіди близькії, вороги тяжкії. Мат. 92. Близький родич. Грин. III. 531. Ум. Близенький, близесенький.
Бли́зькість, кости, ж. Близость. Желех.
Бли́зько, нар. 1) Близко. Близько — слизько, далеко — легко. Посл. Ні бли́зько! И не подходи! Вони ну благати пана, а він — ні близько! О. 1862. I. 61. 2) Употребл. какъ предл. съ родит. пад.: возлѣ, подлѣ. Чуб. III. 291. Росла калина близько озера. Чуб. V. 148. Ум. Близенько, близесенько.
Блик, меж. = Блим. Передо мною усе щось блик та блик! коли я придивляюсь, аж то гроші горять. Шейк.
Бли́кання, ня, с. 1) = Блимання 1. 2) — очи́ма = Блимання 2.
Бли́кати, каю, єш, гл. = Блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. НВолын. у. 2) = Блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.
Бликото́ря, рі, ж. Дойная коза. О. 1862. V. Кух. 36. См. Блекотора.
Бли́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бликати = Блимнути. Бликнув очима на мене скоса та й пішов. Черк. у. Бликнув на жінку і одвернувся до стіни. Мир. Пов. II. 77.
Блим, меж. выражающее мерцаніе, появленіе и исчезновеніе свѣта, миганіе, сверканіе глазами.
Бли́мавка, ки, ж. Блуждающій огонь. Желех.
Бли́мання, ня, с. 1) Мерцаніе, мельканіе, то вспыхиваніе, то погасаніе (объ огнѣ). 2) — очи́ма. Бросаніе взгляда, миганіе глазами, хлопаніе глазами.
Бли́мати, маю, єш, гл. 1) Слабо, тускло свѣтить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. I. 36.
Бли́мнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ блимати.
Блинда́, ди́, ж. Сильная накожная сыпь. Вх. Зн. 3.
Блинда́рь, ря́, м. 1) Волъ, косящій ногами. КС. 1898. VII. 46. 2) Нищій. Желех.
Блине́ць, нця́, м. = Млинець. Рудч. Ск. I. 35.
Блиск, ку, м. 1) Свѣтъ. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Кіев. у. 2) Блескъ. Панна.... в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.
Бли́ска, ки, ж. Трясогузка, Motacilla ripivaga. Вх. Уг. 227.
Блискавець, вця, м. Насѣк. Свѣтлякъ, Lampiris noctiluca. Блискавці літают. Вх. Лем. 392.
Блиска́вий, а, е. Блестящій, сверкающій. Як замахнувся блискавою шаблею, — тільки кров тепла зчервонила сиву хвилю Дніпрову. МВ. I. 158.
Блискави́ця, ці, ж. 1) Зарница. 2) = Блискавка 1. Ном. № 336. Грім, блискавиця, вихор.... ЗОЮР. II. 40. Блиснули шаблями як блискавиця. АД. I. 23.
Блискави́чний, а, е. Молнійный, подобный молніи. Блискавичне сяєво. К. Хи. 129.
Бли́скавка, ки, ж. 1) Молнія. Ном. № 336. Мет. 452. Тая буря не унимала, а все злійш громом по небу тарахтала, да блискавкою між хмарами блискала. Макс. 2) = Блисканка. Вх. Пч. II. 13. 3) Рыба Abramis (Blicca) argyroleuca, a также вообще каждая рыба, выбрасывающаяся часто на поверхность воды. Вх. Пч. II. 18. 4) Серебряная монета въ 10 крейцеровъ. Вх. Зн. 3. 5) мн. Блестящія бусы серебрянаго и золотого цвѣта. Гол. Од. 71.
Блискавконо́гий, а, е. О лошадяхъ: съ ногами, быстрыми какъ молнія, быстроногій. К. МХ. 16.
Бли́скавчин, на, не. Принадлежащій молніи. Встрѣчено въ заговорѣ противъ переполоху: Він єсть батьків і материн, і тітчин, і дядьків, і дівчачий, і стрітяний, вітряний і громовий, і блискавчин. Мил. М. 48.
Блискалка, ки, ж. Раст. Nuphar luteum. Вх. Уг. 227.
Бли́сканка, ки, ж. Птица: Motacilla. Вх. Пч. II. 12.
Бли́скання, ня, с. Сверканіе.
Бли́скати, каю, єш, гл. 1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. I. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. III. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у.
Бли́скітка, ки, ж. Блестка.
