Блуд, ду, м. 1) Блужданіе. Блу́дом ходи́ти. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. Каменец. у. У блуд піти́. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. Чуб. V. 91. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Ном. № 284. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Фр. Пр. 61. Блуд мі сі вчепив. Фр. Пр. 61. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? Фр. Пр. 61. 3) Родъ дѣтской игры. Ив. 27. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. III. 141.
Блуде́ць, дця́, м. Заблудившійся. Kolb. I. 107. А в лісі, лісі, лісі недоборі блудило блудців сімсот молодців. Чуб. III. 419.
Блуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ном. № 875. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у. 2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137. 3) — слова́ми. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Каменец. у.
Блуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Блудити 1. Ой я в лісі не блудилась і у полі не пізнилась. Бал. 12.
Блу́дний, а, е. 1) Заблудшій, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) Блудна дорога. Не та дорога, какой нужно. Блу́дними дорогами пішов. Сбился съ пути (нравственно). Фр. Пр. 62.
Блу́дник, ка, м. Блудникъ. Желех.
Блудни́ця, ці, ж. Блудница. Вона була всесвітня блудниця з малих літ. Драг. 132.
Блу́дство, ва, с. Блудъ, блудодѣяніе. Тогди вони зробили гріх, блудство. Гн. II. 218. Грішили, горівкою п'янчили, блуцтво провадили. Гн. II. 72.
Блудя́га, ги, об. Бродяга. От волоцюга, блудяга. Мир. ХРВ. 18. Як же ти без пашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь. Рудч. Ск. II. 161. Пішла в блудяги. Рудч. Ск. I. 175.
Блудя́жка, ки, ж. Потаскушка. Честь тоді святилась дуже, накриток карали, коси різали блудяжкам, в погріб запірали. Мкр. Н. 35.
Блудя́щий, а, е = Блудний 1. Блудящий син. Грин. III. 141.
Блукани́на, ни, ж. Блужданіе, постоянное блужданіе; скитальничество.
Блука́нка, ки, ж. = Блукання. Желех.
Блука́ння, ня, с. 1) Блужданіе. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129.
Блука́ти, ся, ка́ю, ся, єш, ся, гл. Блуждать, скитаться, ходить безъ цѣли. Рудч. Чп. 236.
Блуква, ви, ж. Мѣсто для пастьбы, выгонъ. Мнж. 176.
Блу́чка́, ки, ж. = Волічка. Желех.
Блюва́к, ка́, м. Родъ ядовитаго гриба. Вх. Лем. 392.
Блюва́ка, ки, об. Страдающій рвотой.
Блюва́ки, ва́к, ж. мн. Блевотина.
Блюва́ння, ня, с. Блеваніе, рвота.
Блюва́ти, блюю́, є́ш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44.
Блюва́чка, ки, ж. = Блювання. Желех.
Блюво́та, ти, блювоти́на, ни, ж. = Блюваки.
Блю́до, да, с. = Кубка. Вх. Зн. 30.
Блю́зник, ка, м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у.
Блюзни́ти, ню́, ни́ш, гл. Богохульствовать, кощунствовать.
Блюзні́рський, а, е. Кощунскій, богохульный.
Блюзні́рство, ва, с. Кощунство, богохульство. Левч. 61.
Блю́знути, ну, неш, гл. 1) Брызнуть. Як го взяла межи очі, аж кров вся блюзнула. Гол. III. 20. 2) Сболтнуть. Отой вже як блюзне, то но всі очі повитріщають на нього. Брацл. у. 3) Блюзнув му в очі. Сказалъ нѣчто дерзкое, оскорбительное. Фр. Пр. 63.
Блюхави́на, ни, ж. То же, что и слота, ненастная дождливая погода. Вх. Уг. 228.
Бля, пред. 1) = Для. 2) = Біля. Світилка.... стоїть бля порога. Грин. III. 544.
Бля́вкати, каю, єш, гл. Говорить вздоръ. См. Блякати.
Бля́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ блявкати. Сболтнуть. К. ЧР. 313. От