Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/125

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Бо́втати, таю, єш, гл. Взбалтывать.

Бо́втатися, таюся, єшся, гл. Плескаться. Кільки пак років, як ви, діду, бовтаєтесь отут за рибою? Левиц. ПЙО. I. 480. Вода бовталась в криниці. Левиц. Пов. 374. Бовтається у воді.

Бовта́ч, ча́, м. = Бовт 1. Вх. Пч. II. 26.

Бо́втиця, ці, ж. 1) Подвѣска къ серьгѣ. Ковтки з бовтицями. Гол. Од. 60. 2) Кисть на снуркѣ для украшенія гуцульской шляпы или верхней одежды. Гол. Од. 69, 46. 3) Металлическая цѣпочка, украшающая кожаный поясъ гуцула. Шух. I. 127. 4) Мѣдный кружекъ, родъ пуговицы, употребляемый (во множествѣ) для украшенія гуцульскихъ кожаныхъ сумокъ, ремней, сбруи и пр. Шух. I. 279, 293.

Бо́втнути, ну, неш, гл. 1) Бултыхнуть, упасть въ воду. Левиц. I. 495. Бовтнув, як дурень у воду. Посл. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. ЗОЮР. I. 308. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань). Фр. Пр. 63. 2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. Ном. № 1122. От і бовтнув чорзнати що! НВолын. у.

Бовту́н, на́, м. Испорченное яйцо. НВолын. у.

Бовть! меж. 1) Бултыхъ! Бовть у воду! Чуб. II. 413. 2) Звукоподр. плеску воды.

Бовтю́к, ка́, м. = Бовтун. Ум. Бовтючо́к.

Бог, га, м. 1) См. Біг, Бога. 2) Рѣка: Южный Бугъ. Левч. 187. Ой за Богом, за рікою, при турецькій гряниці, там стояли пікинери. О. 1862. VIII. 28. (Нп.).

Богад, ду, м. Въ свадебномъ обрядѣ то же, что и посад, мѣсто для новобрачныхъ. Чуб. IV. 143.

Богара́дити, джу, диш, гл. Помогать матеріально, благодѣтельствовать. Я ціх людей ніколи не богарадив. Екатериносл. г.

Бога́тий, а, е, богаті́ти, ті́ю, єш, гл. и пр. = Багатий, багатіти и пр.

Богда́й, сз. Дай Богъ! Богдай ніхто такого не діждав. МВ. I. 73. См. Бодай.

Богда́нка, ки, ж. Данная Богомъ. Доню моя люба, моя богданко! коли ж ми тебе у хрест введемо? Сумск. у.

Богила́, ли́, ж. = Бугила. І твій барвінок хрещатий заріс богилою. Шевч.

Боги́нин, на, не. Принадлежащій богинѣ. К. МБ. II. 137.

Боги́ня, ні, ж. 1) Богиня. Юнона, як богиня, знала, що Турну прийдеться пропасть. Котл. Ен. 2) Употребляется какъ названіе обожаемой. Не розстану, бо тя люблю серцем і душею, буду тобі віком служив, тілько будь моєю. Ой як би ся прийшло з тобою розстати, богине, буду жити в густім лісі і в темній пустині. Чуб. V. 250.

Бо́гів, гова, ве. Божескій, Богу принадлежащій. Мнж. 76. Чуб. III. 106. Чуб. V. 1125. Богів шлях. Млечный путь. Черном. Бо́гова коро́ва. Жукъ олень, Lucanus cervus. Вх. Пч. II. 27.

Богмитися, млюся, мишся, гл. = Божитися. Вх. Лем. 393.

Богобі́йний, а, е. Богобоязливый.

Богобі́йність, ности, ж. Богобоязливость.

Богобі́йно, нар. Богобоязненно.

Богобоязли́вий, богобоя́зний, а, е = Богобійний. Г. Барв. 457. А той тихий та тверезий богобоязливий. Шевч. Правдива душа, навіки чесна і богобоязна. Стор. II. 75.

Богобоязли́во, богобоя́зно, нар. = Богобійно.

Богобоя́щий, а, е = Богобійний. Які люде стали не богобоязні: у великий піст п'ють. Лебед. у. Буде зверху хороше убрання, а душа буде негарна, не богобояща. О. 1862. VIII. 29.

Боговго́дниця, ці, ж. Богоугодница, Богу угождающая. Яра пчілонька — боговгодниця. Грин. III. 38.

Богода́вець, вця, м. Данный Богомъ (въ сказкѣ). Родився він, охрестили його і дали йому ім'я Іван Богодавець. Бог дав і Богодавцем назвали його. Чуб. II. 239.

Богодухнове́нний, а, е. Боговдохновенный. Псалми.... богодухновенний Давид оставив нам у Псалтирі. К. Гр. 20.

Богознева́га, ги, ж. Кощунство, богохульство. Коли б тінь Бога, наш падишах, почув таку богозневагу, то повелів би тут же перед нами язик проклятому джавуру вирвать. К. Драмов. Трил. Байда. 143.

Боголю́бець, бця, м. Боголюбецъ.

Боголю́бний, а, е. Боголюбивый.

Боголю́бно, нар. Боголюбиво. Чуб. I. 176.

Богома́з, за, м. 1) Иконописецъ. А в тій слободі щонайлуччі богомази. Кв. 2) Плохой живописецъ, маляръ. Послав