Божи́ця, ці, ж. = Богиня. Шейк. Каже одуд до Бога: „Зроби, Боже, так, щоб я став богом, а моя одудиця стала божицею. Рк. Левиц.
Божи́ще, ща, с. Идолъ. К. МХ. 13. Велик Господь, велик і хвален, страшніший над усі божища; бо всі боги — німі статуї, Господь же сотворив вселенну. К. Псал. 221.
Божі́ння, ня, с. Божба. Борз. у. Божіння тобі нічого не поможе. НВолын. у.
Бо́жка, ки, ж. = Божіння. Шух. I. 41.
Божка́рь, ря́, м. Ханжа, святоша. (Галиц.). Желех.
Божкода́йло, ла, м. = Божкарь. (Галиц.). Желех.
Божкоро́діти, джу, диш, гл. Фокусничать. (Галиц.). Желех.
Божкува́ти, ку́ю, єш, гл. Постить. Желех.
Божни́к, ка́, м. = Біжник. Чуб. VII. 384. Божник із шитим рушником округи. К. ЧР. 38. 2) Рушни́к-божни́к. Полотенце для украшенія иконъ. Вас. 168. 3) Продавецъ иконъ. А в нас тоді са́ме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Пирят. у. Ум. Божничо́к. Рудч. Ск. II. 27.
Божни́ця, ці, ж. 1) = Божник. Мил. 170. 2) Храмъ, церковь. Піп каже: „Ідімо до божниці, а п'яниця каже: „ідімо до коршмиці“. Ном. № 11728. Чаще: иновѣрческій храмъ. „Підем до костьола“. — А не до церкви? — поспитала Мася. — „Так і видно, що хамка!… Щоб ти мені і бровою не моргнула в ту сторону, де хамська божниця стоїть“. Св. Л. 86. Як ішва ф суботу до божниці, до сьватині, то й Савамон хотів з ньов піти. Гн. I. 41. Ум. Божничка.
Божничо́к, чка́, м. Ум. отъ божник.
Бо́жо, нар. 1) По божьему. 2) О душевномъ состояніи: хорошо, пріятно, сладостно. Так тихо, божо на душі. Сим. 235.
Божо́к, жка́, м. 1) Ум. отъ Біг, Бог. Фр. Пр. 101. 2) Идолъ, кумиръ. 3) Родъ дѣтской игры. Ив. 4) — сви́нний. Свиной желудокъ. Вх. Зн. 3. См. Богун 2.
Боз, зу, м. = Бузина. Вх. Пч. II. 36. Під бзом сидить нечистий. ЕЗ. V. 246. Від бзу болить голова. ЕЗ. V. 246.
Бо́зінька, ки, м. Ум. отъ Бозя.
Бо́зкий, а, е. Божескій. Да везуть царя до Господа, да везуть царя — бозке тіло. Млр. л. сб. 347.
Бо-зна = Біг зна. Богъ знаетъ. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3515. Бо-зна-колишній. Очень давній. Хліб черствий, бо-зна-колишній. Рк. Левиц. Бо-зна що. а) Богъ вѣсть, что. б) Пустяки. Не говоріть бо-зна чого. Левиц. Пов. 289.
Бозу́лка, ки, ж. Ум. отъ бозуля.
Бозуля, лі, ж. Шишка (на тѣлѣ), желвакъ, то же, что и гуля. Вх. Лем. 393. Ум. Бозулька.
Бозю́сьо, ся, м. = Бозя. Дѣтское ласкательное отъ Бог. О, Бозюсю! Вх. Лем. 393.
Бо́зя, зі, м. 1) Богъ (дѣтск.). О. 1861. VIII. 8. 2) Бо́зя калачі́ везе́. Такъ говорятъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: Бозя свариться. Ном. № 564. 3) Піти́ до Бо́зі. Пойти въ церковь. Черк. у. Ум. Бозінька.
Боїсько, ка, с. = Тік (у стодолі). Kolb. I. 59. Вх. Лем. 393.
Бо́їти, бо́ю, їш, гл. О молокѣ: кипѣть. Про молоко не можна казати, що воно кипить, лише боїть. Шух. I. 214.
Боїще, ща, с. 1) Битва, бой. Хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. II. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84. 2) Мѣсто битвы. Пішли ся брати ( = битися) на олов'яне боїще. Драг. 262. Или здѣсь просто = тік? См. Боїсько.
Бо́йє? меж. Да? въ самомъ дѣлѣ? Вх. Зн. 3.
Бо́йка, ки, ж. Малоросска-галичанка, жительница Бойківщини. Желех.
Бо́йкатися, каюся, єшся, гл. = Боятися. Вх. Уг. 228.
Бо́йкий, а, е. Хорошій. Чуб. VII. 574. Славяносерб. у. Їж кашку, — вона бойка. Зміев. у. Бойка дівчина. Зміев. у.
Бойки́ня, ні, ж. = Бойка. Желех.
Бойкі́вський, а, е. Къ бойку относящійся, ему принадлежащій. Желех.
Бойкі́вщина, ни, ж. Мѣсто жительства бойковъ — погорье стрыйскаго и самборскаго уѣздовъ въ Галиціи. Гол. I. Вступл. 712.
I. Бо́йко, нар. Хорошо. Зміев. у. Славяносерб. у.
II. Бо́йко, ка, м. Горецъ-малороссъ изъ Галиціи, житель погорья стрыйскаго
