Вибрі́хувати, хую, єш, сов. в. ви́брехати, шу, шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика. Гліб. 47.
Вибрі́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. ви́брехатися, шуся, шешся, гл. Изворачиваться, извернуться, выйти изъ неловкаго положенія при помощи лжи, оправдываться, оправдаться ложью. Брехнею не вибрешешся. Ном. № 6797.
Ви́брик, ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ (о животныхъ). Ви́бриком. Въ припрыжку, отбрасывая заднія ноги. Як підемо було вибриком на гору. Сим. 200. 2) Капризная выходка.
Вибри́кувати, кую, єш, гл. 1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води. Грин. I. 253. 2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували. Ном. № 11620.
Ви́бродити, джу, диш, гл. Исходить, бродя. Все море вибродив. ЗОЮР. II. 69.
Ви́бростити, рощу, стиш, гл. Дать отростокъ. Вх. Лем. 397.
Ви́брудок, дка, м. 1) Грязный осадокъ. Желех. 2) Очень ранній выкидышъ, embrio.
Вибря́зкувати, кую, єш, гл. Бряцать. Желех.
Вибува́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́бути, буду, деш, гл. Пробывать, пробыть, прожить опредѣленное время. В його ніхто не вибуде. Не то добрий, що в доброго год вибуде, але то добрий, що в злого. Ном. № 10361.
Вибудо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́будувати, дую, єш, гл. Выстраивать, выстроить (зданіе). Світлицю навпроти старої хати я собі вибудував. О. 1861. IV. 153.
Вибудо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. ви́будуватися, дуюся, єшся, гл. Выстраиваться, выстроиться (о зданіи). За одну ніч вибудувався такий дім. Грин. II. 247.
Ви́бузувати, зую, єш, гл. Выкопать. Але ми й яму вибузували! Як полетить хто, то й шию зверне.
Ви́буркнути, ну, неш, гл. Пробормотать.
Ви́буркувати, кую, єш, гл. Вымостить камнемъ.
Ви́буртати, таю, єш, гл. = Вибуртувати. Вх. Уг. 230.
Ви́буртувати, тую, єш, гл. Вырыть. Собака гребеться, гребеться… Там таку яму вибуртував! Пирят. у.
Ви́бурхати, хаю, єш, гл. Выплеснуть, съ шумомъ выбросить.
Ви́бути. См. Вибувати.
Ви́бутиляти, ляю, єш, гл. Дать толстый трубчатый стебель (о лукѣ). Цибуля вибутиляла. Мнж. 177.
Ви́бух, ху, м. Взрывъ; изверженіе. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157.
Вибуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́бухнути, ну, неш, гл. 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война. Гн. II. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. Вибухнуло в рушниці.
Ви́бухатися, хаюся, єшся, гл. Сильно вырости. Дивись, яка вибухалась: уже й батька переросла. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Ви́буяти, буяю, єш, гл. О растеніяхъ: вырасти, развиться слишкомъ роскошно. Жито вибуяло. Ананьевск. у. Переносно о человѣкѣ: Вибуяв як верба. Фр. Пр. 157.
Ви́вага, ги, ж. Взвѣшиваніе.
Ви́вагом, нар. 1) — підійма́ти. Поднимать при помощи положеннаго подъ тяжесть рычага. Черк. у. 2) — говори́ти. Медленно, протяжно выговаривать. Шух. I. 28.
Ви́вадити, джу, диш, гл. Выпречь. Мусів коні вивадити. Вх. Лем. 397.
Виважа́ти, жаю, єш, гл. = Виважувати. Довго пані виважала, поки зважилась. МВ. II. 34.
Ви́важити. См. Виважувати.
Вива́жувати, жую, єш, сов. в. ви́важити, жу, жиш, гл. 1) Взвѣшивать, взвѣсить, вывѣшивать, вывѣсить; разсчитывать, разсчитать. Виважують, щоб і Біг ласкав, і батіг ляскав. Ном. № 1276. Твори ж мою вже виважену волю. К. ЦН. 257. 2) Вывѣрять, вывѣрить (вѣсы). 3) Поднимать, поднять при помощи подложеннаго подъ тяжесть рычага. Виважив пенька. Черк. у. — две́рі. Выставлять, выставить дверь, поднявъ ее съ петель рычагомъ. А як наважу, двері виважу. Гол. I. 147. — якір. Поднимать, поднять якорь. Мнж. 180. 4) Размахиваться, размахнуться. Як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці. Мир. ХРВ. 53. 5) Раздумы-
