Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/194

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вать такъ и этакъ, взвѣшивать, взвѣсить въ мысляхъ.

Ви́ваксувати, сую, єш, гл. Вычистить ваксой. Він виваксував чоботи. Св. Л. 169.

Ви́валашати, шаю, єш, гл. Оскопить.

Ви́валити, ся. См. Вивалювати, ся.

Вива́лювати, люю, єш, сов. в. ви́валити, лю, лиш, гл. 1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать изъ чего либо. 2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. См. Виваляти. 3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. Маркев. 59. — о́чі. Вытаращить, выкатить глаза. Вивалив очі як баран. Ном. № 6599.

Вива́люватися, лююся, єшся, сов. в. ви́валитися, люся, лишся, гл. 1) Вываливаться, вывалиться. Не міг би ти так ізробить, щоб оця стіна вивалилась, то ми б укупі жили. Рудч. Ск. II. 88. 2) Высовываться, высунуться. Язик вивалився з рота.

Ви́валяти, ляю, єш, гл. 1) Повалить все или многое. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево. ЗОЮР. II. 204. 2) Вывалять, обвалять во что, испачкать какимъ-либо сыпучимъ веществомъ. Упустив хліб, виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?

Виваля́ти, ля́ю, єш, гл. = Вивалювати. Пусти, суко, враз до хати, щоб двері не виваляти. Лукаш. 114.

Ви́вапити. См. Виваплювати.

Вива́плювати, люю, єш, сов. в. ви́вапити, плю, пиш, гл. Бѣлить, выбѣлить известью.

Ви́варити, ся. См. Вива́рювати, ся.

Вива́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́варити, рю, риш, гл. Вываривать, выварить. Ви́варив з ньо́го во́ду. Измучилъ его, истомилъ. Ном. № 2727.

Вива́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́варитися, рюся, ришся, гл. Вывариваться, вывариться. Аф. 324.

Вива́т! меж. Виватъ, да здравствуетъ! У Кулиша употребляется какъ существительное. Гукають гармати під панські вивати. К. Досв. 21.

Ви́везти, ся. См. Вивозити, ся.

Ви́вернениця, ці, ж. Валежникъ, вѣтроломъ. Вх. Зн. 6. См. Вивертень.

Ви́верні, нів, м. = Иверень. В городі дуба рубають, за город виверні летять. (Загадка).

Ви́вернути, ся. См. Вивертати, ся.

Виверта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́вернути, ну, неш, гл. 1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним. Ном. № 11148. 2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає. Лукаш. 74. Щоб тебе буря вивернула. Ном. № 3668. Вивернем горщик з борщем. Ном. № 14168. Аж коріння вивертає. Рудч. Ск. I. 66. Він вивернув дуба. Мнж. 37. Усіх батькі́в з того́ сві́ту виверта́є. Сильно ругается по отцу. О. 1861. III. 95. 3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі. Г. Барв. 184—185.

Виверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. ви́вернутися, нуся, нешся, гл. 1) Выворачиваться, вывернуться. 2) Выворачиваться, выворотиться, опрокидываться, опрокинуться, переворачиваться, перевернуться. Вивернувся з човна. Сим. 220. Через голови вивертались. Левиц. I. 358. Вивернувся до-гори черева на ліжку. 3) Изворачиваться, извернуться. Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся. Ном. № 4197. 4) Разваливаться, развалиться. Вивернувся як кабан, вередує. Мир. Пов. II. 78. Їхав напишившись, а то ще як здибався з ким, то вивернеться на бричці і гука: „торкай!“ Св. Л. 169. 5) Преимущ. въ сов. в. Растянуться, упасть мертвымъ, безъ чувствъ. Як плигне йому під ноги кішка, — він схопив рукавицю та й ударив її на-оддаль, — та́ так і вивернулась. Грин. I. 66. Ото кожна до корита, та ухватить та й вивернеться. І так усі чисто попеклись. Рудч. Ск. II. 59.

Виверта́чка, ки, ж. Инструментъ для выворачиванія сапогъ.

Ви́вертень, тня, м. 1) Половина толстаго ствола, распиленнаго на-двое. Сумск. у. 2) Вѣтроломъ, валежникъ. Желех. 3) Родъ дѣтской игры съ бросаніемъ палокъ. Ив. 21.

Ви́верти, рну, неш, гл. Выбросить. Цици такі, же аж си виверла на плечі. МУЕ. III. 34.

Ви́вертіти, ся. См. Вивірчувати, ся.

Ви́вертом, нар. Ломанно. Отой якось кумедно вивертом говоре.

Ви́вершити. См. Вивершувати.

Виве́ршувати, шую, єш, сов. в. вивершити, шу, шиш, гл. 1) Дѣлать, слѣлать