Ви́зол, лу, м. Осадокъ золы послѣ бученія. Уман. II. 246.
Ви́золити, лю, лиш, гл. Выбучить. Аф. 328.
Ви́золитися, люся, лишся, гл. Выбучиться. На́те й мої штани, — нехай визоляться. Ном. № 6432.
Ви́золотити. См. Визолочувати.
Визоло́чувати, чую, єш, сов. в. ви́золотити, чу, тиш, гл. Позлащать, позолотить, вызолотить. Як би в мене була золота солома, я б вас, каже, визолотив. Ном. № 12765.
Ви́зубень, бня, м. Зазубрина. Рк. Левиц.
Визу́блювати, блюю, єш, сов. в. ви́зубити, блю, биш, гл. Зазубривать, зазубрить. Уман. I. 240.
Визу́блюватися, блююся, єшся, с. в. ви́зубитися, блюся, бишся, гл. Зазубриваться, зазубриться. Уман. I. 240.
Ви́зути, зую, єш, гл. Раззуть. Зараз го визує, красно му постелить. Гол. III. 409.
Ви́їститися, їщуся, стишся, гл. Осуществиться, исполниться. Вх. Лем. 397.
Виїда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́їсти, їм, їси, гл. 1) Выѣдать, выѣсть. Поки сонце зійде, роса очі виїсть. Ном. № 5679. 2) Съѣдать, съѣсть все, всѣхъ. Їх би такого росплодилось, що й світу б не було, як би їх грім не бив та вовки не виїдали. Рудч. Ск. I. 73. Хліб… сарана виїла. О. 1862. X. 114. Когда говорится о ѣдѣ людей, то ви́їсти употребляется только въ приложеніи къ жидкой пищѣ: Виїв миску борщу, поїв усі пироги, та й буде з мене.
Ви́їдок, дка, м. Выѣденное яйцо, огурецъ и пр.
Ви́їзд, ду, м. Выѣздъ, отъѣздъ. Соколонько та на вилеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179.
Виїзджа́ти, жа́ю, єш, гл. = Виїзди́ти. Вже твій Юрочко з-за гори виїзджає. Мет. 177. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. Ном. № 11375.
Виїзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. ви́їхати, їду, деш, гл. 1) Выѣзжать, выѣхать. Що-дня їдні виїздили, другі приїздили. Стор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Объѣзжать (коня).
Ви́їздити, джу, диш, гл. Изъѣздить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.
Ви́їсти. См. Виїдати.
Ви́їхати. См. Виїздити.
Вийграва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́йграти, граю, єш, гл. = Вигравати, виграти. Сурми-труби вийгравали. Шевч. 361. У карти грав на твоє щастя, — ось скілько вийграв. О. 1862. VII. 44.
Вийма́ти, ма́ю, єш, сов. в. ви́йняти, йму, меш, гл. 1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі з-під голов виймав. Макс. Дай, Боже, воювати, та шабель не виймати. Ном. № 4637. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Макс. 2) Исключать, исключить, изъять. 3) — зу́би. Рвать зубы. 4) — о́чі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.
Вийма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. ви́йнятися, и ви́нятися, ймуся, мешся, гл. 1) Выниматься, вынуться; обнажаться. Копирсаю, копирсаю, — ніяк не виймається скабка з пальця. 2) Находиться, найтися, оказаться, случиться. Тільки одна птиця винялась, що добила усіх звірів. ЗОЮР. II 31. Такі пішли дощі, що й дня не винялось погожого. 3) Всходить, взойти (о солнцѣ). Було, скоро сонечко вийметься, лікарь і котить у-двуконь. МВ. (О. 1862. III. 46).
Ви́йна, ної, ж. Тетка, жена брата отца. Стрийна-вийна — біс, не родина; зять і невістка — чорт, не дитина. Ном. № 9394.
Ви́йти. См. Виходити.
Ви́кавзувати, зую, єш, гл. Выбранить. Я його добре викавзував. Вх. Зн. 23.
Ви́каз, зу, м. Обнаруженіе; донесеніе, доносъ. Пилку вже через виказ найдено, — хлопець виказав. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Ви́казати. См. Виказувати.
Ви́казитися, жуся, зишся, гл. Посходить съ ума, побѣситься всѣмъ, перебѣситься. Да нехай вони виказяться, не займай їх. Ном. № 5126.
Вика́зувати, зую, єш, сов. в. ви́казати, жу, жеш, гл. 1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Г. Барв. 293. Виказує на тебе, що ти з ним крав. Екатериносл. у. 2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує. Рудч. Ск.
Ви́какати, каю, єш, гл. дѣтск. Испражнить.
