кормить, угощать. Виктує свої гості. Гол. IV.
Ви́кувати. См. Виковувати.
Ви́куп, пу, м. 1) Выкупъ. Зостав його, нехай живе на світі, бо він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. 2) Искупленіе. Од пекла до викупу, до царства небесного душу проважає. Макс.
Ви́купати, паю, єш, гл. Выкупать.
Ви́купатися, паюся, єшся, гл. Выкупаться. Викупалась і вона і вилазить із води. Рудч. Ск. II. 117.
Викупа́тися, па́юся, єшся, гл. = Викуплятися.
Ви́купити, ся. См. Викупля́ти, ся.
Викупля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́купити, плю, пиш, гл. 1) Выкупа́ть, выкупить. Сорочку викупив, а сукман заставив. Ном. № 10658. Викупа́ти пояси́. Свадебный обрядъ, совершаемый новобрачною во вторникъ: давать подарокъ (платокъ) и угощеніе водкой дружко́ві и піддру́жому, которые сидятъ въ это время на подушкахъ. Мил. 125. 2) Заплативъ деньги, брать, взять сдѣланную по заказу работу. Г. Барв. 505. 3) Искуплять, искупить.
Викупля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́купитися, плюся, пишся, гл. Выкупа́ться, выкупиться, откупаться, откупиться. Викупивсь од панщини. Рудч. Ск. I. 62.
Викупне́, но́го, с. Выкупныя деньги за землю. За землю викупне треба дати.... а податки з якої речі? Мир. Пов. I. 157.
Ви́курити. См. Викурювати.
Вику́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́курити, рю, риш, гл. 1) Выкуривать, выкурить. 2) Выживать, выжить, изгонять, изгнать. І ладаном не викуриш. Ном. № 2810.
Викуря́ти, ря́ю, єш, гл. = Викурювати. Ей, винники, броварники! Годі вам.... по винницях горілок курити, очей своїх молодецьких викуряти. Мет.
Ви́кусити. См. Викушувати.
Вику́шувати, шую, єш, сов. в. ви́кусити, шу, сиш, гл. Выкусывать, выкусить. Бодай тобі здох той півень, — викусив око. Рудч. Ск. I. 38.
Ви́ла, вил, с. мн. 1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. Ном. № 6787. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. Чуб. I. 9. Се ще ви́лами пи́сано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. Ном. № 6821. Гові́ти на ви́лах. Говѣть на шестой недѣлѣ поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тиждні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). Грин. II. 304. 2) Развилье, разсохи — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ, напр. сак имѣетъ ви́ла, на которыхъ виситъ сѣть. Шух. I. 224, 228. 3) Уголъ, образуемый пересѣченіемъ двухъ рѣкъ, дорогъ и пр. Ум. Ви́лка, ви́лочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь. Ном. № 440.
Ви́лабудати, даю, єш, гл. Съ трудомъ и медленно выискать, сдѣлать что нибудь, добиться чего нибудь. Треба б десь вилабудати якесь місце, де б можна забавлятись.
Ви́лабудатися, даюся, єшся, гл. Съ трудомъ выбраться изъ чего. Желех.
Ви́лагодити, джу, диш, гл. Уладить, устроить какъ должно. Як баба зна добре, то вилагодить як слід. Черк. у.
Ви́ладнати, наю, єш, гл. 1) Привести въ порядокъ. 2) Починить. 3) Приготовить, снарядить.
Ви́лаз, зу, м. Въ выраж.: нема́ ви́лазу. Невозможно вылѣзть. Тут і в посуху багнюка, що й вилазу нема. Св. Л. 293.
Ви́лазити, жу, зиш, гл. Излазить. Скрізь вилазили. О. 1861. XI. 29.
Вила́зити, жу, зиш, сов. в. ви́лізти, зу, зеш, гл. 1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Рудч. Ск. I. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Ном. № 1959. 2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19. 3) Не вила́зити з чо́го. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам…, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25.
Ви́лазка, ки, ж. Лазейка. Кільки в решеті дірок, стільки вилазок. Кролев. у.
Ви́ламати, ся. См. Виламувати, ся.
Вила́мувати, мую, єш, сов. в. ви́ламати, маю, єш, гл. Выламывать, выломать.
Вила́муватися, муюся, єшся, сов. в. ви́ламатися, маюся, єшся, гл. 1) Выламываться, выломаться. 2) Пробиваться, пробиться, выбиться. Нема звірів.... ще ніяк не виламаються (бо замкнені). Рудч. Ск. II. 70.
Вилані́, ні́в, м. мн. Вилы желѣзныя для навоза. Вх. Зн. 6. Желех.
Ви́лапати, паю, єш, гл. Выискать, найти. Ми у лісі вилапали добрих дубків, та дорогі вражі. Волч. у.
