Відро́, ра́, с. Ведро. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. Чи три відрі, чи чотирі відрі про празники горілки взято? Екатериносл. у. Ум. Віде́рце, віде́рочко, віде́рко.
Відроби́ти, ся. См. Відробляти, ся.
Відробі́ток, тку, м. = Відробок. Позичте.... карбованця на відробіток. Левиц. I. 69. Ти б позичив у кого небудь на відробіток. О. 1861. XI. 111.
Відро́блювати, люю, єш, гл. = Відробляти.
Відробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відроби́ти, блю́, биш, гл. 1) Отрабатывать, отработать. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам відробив. Рудч. Ск. II. 9. Иногда просто взамѣнъ работы получить что либо. Хомина жінка одробила десь курочку і приносе додому. Мнж. 66. Одробить де пшінця або прісця та зварить кулешик. Грин. II. 177. 2) При помощи волшебства уничтожать, уничтожить сдѣланное, возвращать, вернуть къ прежнему состоянію. Я поробив їх вовками, а одробити не зумію. ХС. VII. 455. Хто одробе мою дочку од цього, що їй пороблено, тому дарую половину царства. Грин. II. 252.
Відробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відроби́тися, блю́ся, бишся, гл. Оканчивать, окончить работу. Було над вечір одробимось, пані куди в гостину пійде, — сидимо коло воріт. МВ. II. 36.
Відро́бок, бку, м. Отработокъ. За гроші не наймає пан поля, а все на відробок. Литин. у.
Відро́дження, ня, с. Возрожденіе.
Відро́джувати, джую, єш, сов. в. відроди́ти, джу́, диш, гл. Возрождать, возродить. Аж світ мені піднявся вгору! одродили ви мене. МВ. (О. 1862. III. 49).
Відро́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. відроди́тися, джу́ся, дишся, гл. Возрождаться, возродиться.
Відро́док, дка, м. Выродокъ.
Відроскошува́ти, шу́ю, єш, гл. Пожить въ довольствѣ, въ роскоши. Це вона там одроскошує. Пирят. у.
Відроста́ння, ня, с. Отростаніе. Харьк.
Відроста́ти, та́ю, єш, сов. в. відрости́, ту́, те́ш, гл. Отростать, отрости. Як відростала чуприна, то закручували її за вухо. Стор. II. 167.
Відро́сток, тку, м. Отростокъ. Який корінь, такий і одросток. Ном. № 7139. Ум. Відро́стоньок. Зеленая та дібрівонько, чого в тебе пеньків много, зеленого а ні одного, одростонька ні од одного? Грин. III. 468.
Відрочи́ти. См. Відрочувати.
Відруба́ти. См. Відрубувати.
Відру́блювати, люю, єш, гл. = Відрубувати. Стор. I. 151.
Відру́бний, а, е. 1) Отдѣльный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех.
Відру́бність, ности, ж. Отдѣльность.
Відру́бно, нар. Отдѣльно.
Відру́бок, бка, м. Отрубокъ.
Відру́бувати, бую, єш, сов. в. відруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Рудч. Ск. II. 69. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = Відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках. Левиц. I. 140.
Відряди́ти, ся. См. Відряжати, ся.
Відряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. відряди́ти, джу́, диш, гл. = Виряжати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Чуб. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Левиц. I. 65. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити. Котл. Ен.
Відряжа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. відряди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Виряжатися, вирядитися. Куди ти убіраєшся, куди ти одряжаєшся? Мил. 209.
Відрято́вувати, вую, єш, сов. в. відрятува́ти, ту́ю, єш, гл. Спасать, спасти отъ чего. Одрятуй нас од видимої смерти. Чуб. II. 48.
Відса́джувати, джую, єш, сов. в. відсади́ти, джу́, диш, гл. 1) Отсаживать, отсадить, посадить отдѣльно. Відсадив його, як кота від сала. Ном. № 3503. 2) О растеніяхъ: Отсаживать, отсадить, посадить отростокъ. 3) Только сов. в. Отбить. Відсадив йому печінки.
Відсапа́ти. См. I. Відсапувати.
Відса́патися, паюся, єшся, гл. Перевести духъ, отдохнуть. Щоб одсапатись трохи, зайшов він за кущі. Левиц. I. 272.
Відсапну́ти. См. II. Відсапувати.
I. Відса́пувати, пую, єш, сов. в. відсапа́ти, па́ю, єш, гл. Отрабатывать, отработать полотьемъ. Дайте на подать п'ять карбованців, я вам, пане, з дітьми відсапаю.
II. Відса́пувати, пую, єш, сов. в. від-
