Гане́бність, ности, ж. Позоръ.
Гане́бно, нар. Позорно, постыдно.
Гане́тьба, би, ж. Сильное порицаніе, поношеніе, стыдъ. Її тільки ганетьбою і можна придавити.
Га́нжа, жі, ж. = Ганджа. Коняка не має ніякої ганжі. Рк. Левиц.
Гани́ба, би, ж. = Ганеба. А сам в убожестві, в ганибі. МВ. II. 43. Було куди ні підуть мої дочки і поденно робити, або що, ніколи ганиби не чути. Г. Барв. 294.
Га́ниж, жу = Ганус. Вх. Пч. II. 34.
Га́нити, ню, ниш, гл. Порицать, укорять, бранить, злословить, порочить, поносить, безчестить. Служив Москві, Іване, а вона ж його гане. Ном. № 669.
Гані́бний, а, е. 1) = Ганебний. 2) Въ презрѣніи находящійся. Сама бідна і ганібна. МВ. (О. 1862. I. 96).
Га́нок, нка и пр. = Ґанок и пр.
Га́нус, су, м. Анисъ. Левч. 1.
Ганусі́вка, ки, ж. Настойка на анисѣ, анисовка. Хазяйка пляшку ухопила, що ганусівка в їй була. Алв. 18.
Гануско́вий, ганусо́вий, а, е. Анисовый.
Гану́ти, ну́, не́ш, гл. Смекать, догадываться. Ганути на кого. Угор.
Га́нца, ци, ж. Кляча. Вх. Зн. 9.
Ганча́рь, ря́, м. = Гончарь.
Ганчі́рка, ки, ж. 1) Тряпка, тряпица, ветошка, стирка. Святая Покрівонько, покрий голівоньку хоч ганчіркою, аби я була жінкою. Ном. № 493. Зітри ганчіркою стіл, та не тією, а чистенькою. Харьк. 2) Грязное старое платье. Чого це ти в таку ганчірку убралась? Ум. Ганчі́рочка. Ув. Ганчі́рище. Аф. 354.
Ганчіри́на, ни, ж. = Ганчірка.
Ганчі́рник, ка, м. Тряпичникъ. Желех.
Ганчі́рочка, ки, ж. Ум. отъ ганчі́рка.
Ганчі́рря, ря, с. соб. и ганчіря́ччя, чя, с. соб. Тряпье. Черниг. З вікон замість шибок визирає ганчірря. Мир. Пов. II. 83.
Ганчі́рчище, щі, ж. Ув. отъ ганчі́рка.
Ганчіря́ний, а, е. Тряпичный. Константиногр. у.
Ганьба́, би́, ж. 1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарку вип'є. Лебед. Ганьбу́ да́ти — кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441.
Ганьби́ти, блю́, би́ш, гл. = Ганити. Нащо ганьбити чоловіка? Камен. у.
Ганьби́тися, блю́ся, би́шся, гл. 1) Быть порицаему, хулиму, порицаться, хулиться. 2) Стыдиться. Угор.
Ганьбли́вий, а, е. 1) = Ганебний. 2) Стыдливый. Угор.
Ганьбли́во, нар. = Ганебно.
Ганьбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) = Ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384. 2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690. 3) Жить безчестно. Судив мені Бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує. Нп.
Га́нька, ки, ж. Снарядъ, которымъ гонятъ рыбу. Мнж. 178. Тоже, что и бовт?
Ганяни́на, ни, ж. Разгонъ. Тепер у нас, як приїхали з Петенбурху пани, так така коням ганянина, що куди тут. Мелит. у. Слов. Д. Эварн.
Ганя́ння, ня, с. Бѣготня. Одно ганяння з ранку й до ночі.
Ганя́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Гонять, понуждать къ ходу. Хлопці раз-у-раз сюди ганяють волів до водопою. — Його й наняв левади доглядати, проклятих горобців та гав ганяти. Гліб. 2) Гонять, преслѣдовать, травить, сгонять. Ганяють, як солоного зайця. Ном. № 10071. У хаті — хоч вовків ганяй, — холодно. Ном. № 638. 3) Много бѣгать въ хлопотахъ, суетиться. Цілісенький день ганяв сьогодня і нічого не пощастило зробити. — Чого ти ганяєш, як навіжений? 4) Гоняться, добиваться, искать. За великою добиччу ганяє. Макс. (1849) 31.
Ганя́тися, ня́юся, єшся, гл. Гоняться. Ганялись наші батьки по низових степах за білорогими сугаками. К. ЧР. 213.
Га́пка, ки, ж. 1) Петля изъ проволоки для застегиванія платья. 2) Задница. К. ЦН. 223.
Гапли́к, ка́, м. Проволочный крючекъ для застегиванія платья. Утя́ти до гапликі́в. Сдѣлать что-либо некстати, невпопадъ. Ном. № 12469. Утяв до гапликів. Котл. МЧ. 460.
Гаплико́вий, а, е и гапли́чний, а, е.
