Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/316

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Гама́рство, ва, с. Плавильное искусство, металлургія.

Гама́рський, а, е. Металло-плавильный.

Га́мати, маю, єш, гл. Дѣтское: ѣсть. О. 1862. IX. 118.

Га́мба, би, ж. Узелъ, служащій для застегиванія вмѣсто пуговицы. Гол. Од. 82. Угор.

Гамба́рня, ні, ж. = Гарбарня. Кору з дуба пообдирано і забрано до гамбарні… Ото де шкури чинять, то й гамбарня зветься. Кіев. у.

Гаме́ла, ли, об. Толстый, неповоротливый человѣкъ. Ном. № 13950.

Гаме́ра, ри, гаме́рка, ки, ж. Бумажный вязаный колпакъ въ видѣ усѣченнаго конуса. Желех. Гол. Од. 48.

Гаме́рицький, а, е. Американскій. Вх. Лем. 402.

Гамза́, зи́, ж. Казна. У його багацько гамзи. Аф. 354. См. Кабза.

Га́мів, мови, ж. = Гальмо. Желех.

Га́мір, мору, м. Шумъ, крикъ. Желех. В містечку почався.... гамір. Левиц. I. 126.

Га́мірка, ки, ж. Низкая деревянная ручка въ большой пилѣ, которой распиливаютъ дерево на доски. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Гамірни́й, а́, е́. Шумный. Желех.

Га́мкання, ня, с. 1) Дѣтск.: ѣда. 2) Чавканіе.

Га́мкати, каю, єш, гл. 1) Дѣтск.: ѣсть. 2) Чавкать. Зубами скреготить, яриться і гамка їсти здалека. Котл. Ен. VI. 29.

Га́мкнути, ну, неш и га́мнути, ну, неш, гл. Однокр. в. отъ га́мати. Съѣсть, глотнуть. Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Ном. № 1148.

Гамори́ти, рю́, ри́ш, гл. Кричать, шумѣть. Желех. Подольск. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Гн. II. 30. Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються. Грин. II. 178.

Га́мрити, мрю, риш, гл. = Гаморити. Я думаю, що́ воно гамрить, аж то ви балакаєте. Лохв. у.

Гамсе́л, ла, м. Ироническое названіе, даваемое черноморцами жителямъ Таврической губ. Черном.

Гамсели́ти, лю́, ли́ш, гл. Колотить, бить, ударять. Як почне тебе истиком гамселить, то будеш знать, як дратувать. Екатериносл. у. По столу кулаком гамселить. Мир. ХРВ. 196. У виски гамселило як обухом. Мир. ХРВ. 266.

Гамува́ння, ня, с. Усмиреніе, укрощеніе, успокоеніе, удерживаніе. Той давно вже їздив по табору, гамуючи козацтво, тільки од його гамування іще гірш підіймавсь гомін. К. ЧР. 209.

Гамува́ти, му́ю, єш, гл. Удерживать, останавливать, укрощать, усмирять, успокаивать. Кров гамую, — з носа йде. Уман. у. Гамуй йому козаків, коли полковницький пірнач у судді. К. ЧР. 322.

Гамува́тися, му́юся, єшся, гл. Удерживаться, останавливаться, успокаиваться. Аф. 354.

Га́му́з, зу, м. 1) Мякоть, мязга. 2) Потрощи́ти на гаму́з. Разбить въ дребезги. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. I. 76. 3) Га́музом. Все вмѣстѣ, сполна. Забрав га́музом, нічого не оставив. Екатериносл. г. Ну, я скажу га́музом ціну за всю роботу. Лубен. у.

Гаму́ла, ли, ж. 1) Каша изъ яблокъ съ медомъ. Борз. у. 2) Полужидкая масса, клокочущая въ сопкахъ. Черном. 3) Неудавшееся жидкое кушанье, сдѣланное слишкомъ густымъ, подобнымъ киселю, напр. о борщѣ, о галушках. Переясл. у.

Гаму́лець, льця, м. Узда. Гаму́лець упра́вити. Надѣть узду, переносно: смирить, обуздать. Шкода відбрикуватись!… Ми вправимо гамулець вам. К. ПС. 55.

Га́на, ни, ж. Порицаніе, безчестіе, поношеніе, стыдъ. Желех. Задава́ти, зроби́ти га́ну. Хулить, охулить.

Ганде, нар. Тамъ. Вх. Лем. 402.

Ганде́вери, рів, м. мн. Шаровары изъ саєти. (Запорожці) наїздять у Богуслав на ярмарок та в саєтових штанях, чи то в гандеверах, кидаються було у цебер з дігтем. О. 1861. XI. 31.

Га́ндель, гандлюва́ння, гендлюва́ти и пр. = Гендель и пр. О. 1862. I. 71.

Га́нджа́, жі, ж. = Ґанджа.

Ганджар, ру, м. Широкій татарскій кинжалъ. Татарина в-пень стинає, бунчук, ганджар, лук довжезний, ворон коня відбірає. Млак. 76.

Га́ндзя, зі, ж. Названіе коровы. Kolb. I. 65.

Га́ндри би́ти. = Байдики бити. Желех.

Гане́бний, а, е. Позорный, безчестный, постыдный.

Гане́бне, нар. = Ганебно. Ганебне зневажали. Шейк.