Галуща́нка, ки, ж. Порода мяты. Вх. Лем. 402.
Га́ль, лі, ж. соб. Галки. Галь на скиртах сидить. Міусск. окр.
Га́льма, ми, ж. = Гальмо́ 1. Вітряк крутився, бо за гальму не зав'язаний був. Зміев. у.
Гальмі́з, за, м. Отверстіе въ обухѣ топора для вставки топорища. НВол. у.
Гальмо́, ма́, с. 1) Тормозъ для остановки колеса экипажа, колеса мельницы (деревянныя дуги, сжимающія посредствомъ веревки мельничное колесо, когда надо остановить его) и пр. 2) Переносно: препятствіе, задержка. 3) Изъянъ. А нічого собі шкапина, — без гальма, ні за що зганить. О. 1861. XI. Св. 49.
Гальмува́ння, ня, с. Дѣйствіе тормозящаго, торможеніе, останавливаніе.
Гальмува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Тормозить. У гору йду — не бичую, із гори йду не гальмую. Мет. 460. 2) Останавливать мельничное колесо. 3) Переносно: препятствовать, задерживать. Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує. Котл. Ен. VI. 42.
Гальо́вина, ни, ж. = Галява. Лохв. у.
Гальо́нка, ки, ж. Парчевая лента. Мн. гальо́нки. Головной дѣвичій уборъ изъ парчевой ленты. Ромен. у. Слов. Д. Эварн.
Галюва́ння, ня, с. Дѣйствіе отъ гл. галюва́ти.
Галюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. III. 239. 3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?
Галяба́рда, ди, ж. 1) Алебарда. 2) Особый видъ топора. НВол. у.
Га́лява, ви, ж. Поляна въ лѣсу; незаросшее мѣсто среди хлѣба въ полѣ. НВолын. у. На рѣкѣ, прудѣ: незаросшее мѣсто среди тростника. (К. П. Михальчукъ). См. Гало, Гальовина.
Галя́вна, ни, ж. = Галява.
Галя́па, пи, ж? Бранное слово для женщины. Шух. I. 34.
Галяр, ру, м. = Гав'яр. Вас. 205.
Галя́ра, ри, ж. 1) = Галера. КС. 1882. XII. 505. 2) Судно для перевозки грузовъ. 3) Плоскодонная лодка на два весла. Вас. 157. Ум. Галя́рка. Ми у Кременчуці переїздили на той беріг галярка́ми. Пирят. у.
Гам! меж. 1) Означаетъ въ дѣтскомъ языкѣ: ѣсть. Не плач, дитино, зараз будем гам. — І сам не гам і людям не дам. Грин. I. 236. 2) Означаетъ быстро проглотить. А лисичка його гам! та й проковтнула. Рудч. Ск. II. 3.
Га́м, му, м. Крикъ, шумъ. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 333.
Гамазе́й, зе́ю и зея, м. и гамазе́я, зе́ї, ж. Магазинъ для склада и храненія какихъ либо вещей, хлѣба. О. 1862. I. 62. Рушниць, мушкетів, оружжин наклали повні гамазеї. Котл. Ен. IV. 56.
Гамази́н, на, м. = Гамазея. Підпалюють гамазини з хлібом. Стор. МПр. 80.
Гамазі́й, зію, м. и Гамазі́я, зії, ж. = Гамазея. Оттой хліб, що в гамазії, добрі люде розібрали. Кв. П. I. 145.
Гама́ла, ли, ж. Смѣсь? Родъ кушанья? Накришили так то того, то сього, — вийшла чисто гамала, — поїли. Пирят. у. Слов. Д. Эварн.
Гамали́к, ка́, м. Задняя часть шеи. Козаки сами там пораються, а нашому брату дають оглоблею по гамалику. К. ЧР. 354.
Гамаликува́тий, а, е. Толстошей, коренастый. Гамаликуватий віл. — Народ показний, гамаликуватий. Г. Барв. 240.
I. Гама́н, на́, м. Кожаный мѣшочекъ для храненія табаку, карманныхъ вещей; мошна, кошелекъ. Чуб. V. 919. Загубила чотирі гроші з гаманом. Ном. № 12533. Товчуть, як жиди гамана. Десь у мене був з кулями гаман. АД. I. 173. Ум. Гамане́ць, гама́нчик. Аф. 354. „Ти курець?“ — Курець, ясновельможний пане. „А є люлька й гаманець?“ Рудч. Ск. II. 202. Ув. Гамани́ще, гаманя́ка.
II. Га́ман, на, м. Еврейскій праздникъ: Аманъ. Гаман не свято, трясця не хороба. Ном. № 5520.
Гамане́ць, нця́, м. Ум. отъ гама́н.
Гамани́ще, ща, Ув. отъ гама́н.
I. Гамано́вий, а, е. Относящійся, принадлежащій I. Гаману.
II. Га́мановий, а, е. Относящійся къ II. Гаману. Га́манове ву́хо. а) Пирожное, приготовляемое евреями во время празника Га́мана. б) Бранное названіе еврея. Стор. II. 39.
Гама́нчик, ка, м. Ум. отъ гама́н.
Гаманя́ка, ки, м. Ув. отъ гама́н. Аф. 354.
Гама́рня, ні, ж. Металло-плавильное заведеніе. Полт.