2) Желѣзная цѣпь.... связывающая плугъ съ колесами. Вх. Лем. 406.
Гуз, за, м. = Ґудзь. КС. 1893. VII. 447. Ум. Гузик.
Гуза́, зи́, ж. Корма, задняя часть лодки. Черк. у.
Гузде́чка, ки́, ж. = Уздечка = Вуздечка. Прив'яжи свого коня чим небудь, а сам возьми гуздечку. Грин. II. 110.
Гу́зеро, ра, с. = Гузирь 1. Вх. Зн. 12.
Гузире́ць, рця, м. Ум. отъ Гузирь.
Гузи́рь, ря́, м. 1) Комель дерева (гу́зєр, гу́зір). Шух. I. 88, 176. Комель, нижняя толстая часть снопа. Kolb. I. 63. Ном. № 313. МУЕ. I. 83. Чуб. VII. 378. Гузирем подавай снопи. 2) Мѣсто, гдѣ мѣшокъ связанъ, завязанъ. Уголъ мѣшка или косого мѣшечка. Лохв. у. 3) Мѣшокъ въ бреднѣ. Ум. Гузире́ць. А він торбинку за гузирець та й висипав груші. Рудч. Ск. II. 30.
Гузи́ця, ці, ж. Задница. Ном. № 5655.
Гузи́чний, а, е. Заднепроходный. Ки́шка гузи́чна. Прямая кишка. МУЕ. I. 69.
Гу́зір, ра́, м. См. Гузирь 1. Шух. I. 176.
Гу́зка, ки, ж. 1) Тупой конецъ въ яйцѣ. Ив. 41. Тупой конецъ веретена. Вас. 153. Грин. II. 318. Тупой конецъ огурца. Валялися недоїдені гузки з огірків. Мир. ХРВ. 410. 2) Мозоль на пятѣ. Конотоп. у. 3) Бородавка. Гузки.... випікають гузкою веретена. Грин. II. 318. 4) Жировая опухоль. Мил. М. 103. 5) Нижній, задній конецъ очіпка, собранный сборками въ пучекъ. Вас. 191.
Гузни́ця, ці, ж. = Гузи́ця. Лохв. у. Ум. Гузни́чка. Лохв. у.
Гу́зно, на, с. Задница. Ном. № 2995, 2617.
Гузня́нка, ки, ж. Прямая кишка. Харьк. См. Гузичний.
Гузо́к, зка́, м. Небольшой волъ съ малыми рогами. КС. 1898. VII. 44.
Гузува́ти, зу́ю, єш, гл. Мѣшкать. Мнж. 178.
Гузя́! меж. = Гудзя. Вх. Лем. 476.
I. Гук, меж. Подражаніе сильному звуку.
II. Гук, ку, м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Ком. Р. II. 27. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. Петренко. (Юж.-р. Зб. А. Метл. 40). 2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохотъ. Мкр. Г. 48, Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Мет. 449. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. К. ЧР. 282. Щось гукне: „Химо, Химо!“ та й пійде гук по темному бору, аж лунає. МВ. II. 65. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Федьк. Настя розчахнула двері з гуком. МВ. II. 46. Гук з замкової гармати. Стор. МПр. 73. 3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. Шух. I. 6. 4) Трубка волынки. О. 1862. V. Кух. 37, 34. Гуде, як гук. Ном. № 13895. 5) Птица. а) = Гукало. Вх. Пч. II. 8; б) = Гукарня. Вх. Лем. 406. 6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. I. 7. См. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к. Вх. Лом. 406.
Гукало, ла, с. Птица = Бугай. Ardea stellaris. Вх. Пч. I. 16. II. 8.
Гукани́на, ни, ж. Крики, окликанія.
Гука́ння, ня, с. Крикъ, окликаніе, зовъ.
Гукарня, ні, ж. = Пугач. Bubo maximus. Вх. Лем. 406.
Гука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Шевч. 450. Через греблю повалили, гукають, співають. Шевч. 189. Як гукають, так і одгукуються. Ном. № 7127. До могили припала, матусеньки гукала. Мет. 277. Гукає на його. 2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос… гукає льоху, а тота від того упороситься. Шух. I. 212.
Гука́тися, ка́юся, єшся, гл. Случаться, совокупляться. Вх. Уг. 234.
Гу́кля, лі, ж. Распутная, гулящая женщина. Желех.; блудница. Вх. Зн. 12.
Гукну́ти, кну́, не́ш, гл. Однокр. в. отъ гл. гукати. Як стукне, так і гукне. Ном. № 7128. Гукнув: здоров, дядьку! Рудч. Ск. II. 80. Загомонять самопали, гукнуть гаківниці. Шевч. 450.
Гу́ком, нар. Много. Дід бабу дрюком: йому меду гуком. Ном. № 13968. Гуком бараболі. Грин. III. 556. Тепер у мене гуком свиней. Г. Барв. 420.
Гуко́ну́ти, ну, неш, гл. То же, что и гукну́ти, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. I. 116. А чоловік з борозни: „а куди?“ як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.
Гукоті́я, ті́ї, гукотня́, ні́, ж. = Гуканина. Желех.
Гу́ку! меж. = I. Гук. Ном. № 12514.
