Гусни́к, ка́, м. Гусятня, гусиный хлѣвъ.
Гу́снути, ну, неш, гл. Сгущаться, дѣлаться гуще. А глина все гусне, гусне. Канев. у. Кров у жилах гусне, холодіє. К. МБ. XII. 266.
Гу́совки, вок, ж. мн. Ум. отъ гусла.
Гу́сонька, ки, ж. Ум. отъ гусь, гуска.
Гу́сочка, ки, ж. Ум. отъ гусь, гуска.
Гу́ствина, ни, ж. Чаща, густой лѣсъ, зарость.
Густи́, ду́, де́ш, гл. 1) Гудѣть. Грім гуде. Ном. № 7215. Аж земля гула під ногами. Левиц. I. 378. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Левиц. I. 388. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. III. 99. Шумить, гуде вітер по дуброві. Лукаш. 70. 2) О насѣкомыхъ: жужжать. Бджоли гудуть. Жук летить і гуде. 3) О голубяхъ: ворковать. Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Мет. 89. Также о крикѣ и иныхъ птицъ: Припутень гув. Св. Л. 211. Гуде сумно одуд. Мир. Пов. II. 120. 4) Говорить разомъ многимъ такъ, что голоса сливаются въ одинъ общій гулъ. Гула козацька рада. Щог. Сл. 33. 5) У кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, въ карманѣ свистить. Ном. № 1485.
Густи́й, а́, е́. Густой, частый, плотный. Хилітеся та густії лози. Мет. 24. Густа каша дітей не розгонить. Ном. Густий гребінець. Густий гай. Мет. 66. Густий, як патока. Густеє покривало. 2) Плотный, сильный. Густий віл. Каменец. у. Де густа рука, не треба і дрюка. Ном. № 7361. Густа земля. 3) Многолюдный. Базарь густий, як ярмарок. Г. Барв. 401. 4) Обильный (объ урожаѣ). Врожай того літа не густий удався. Мир. Пов. I. 111. Ум. Густе́нький, густе́сенький.
Густиня́, ні́, ж. Густота.
Густи́рька, ки, ж. Родъ рыбы. Александровск. у. (Стрижевск).
Густи́ти, гущу́, сти́ш, гл. Сгущать, дѣлать гуще, плотнѣе. Вх. Лем. 406.
Гу́стість, тости, ж. Густота. Желех.
Густі́ти, ті́ю, єш, густі́йшати и густі́шати, шаю, єш, гл. Густѣть. О. 1862. III. 33. Ліс все густішав. Молоко густійшає.
Гу́сто, нар. 1) Густо. Де густо, там не пусто. Ном. № 1368. Густо замісила тісто. 2) Обильно. Густо сльози ллються. Млак. 50. 3) Во множествѣ, много. Манастирь весь богомольці густо обступили. Млак. 46. Людей було не дуже густо. 4) Часто. Густо дивиться, та рідко бачить. Ном. № 6608. Ча́сто й гу́сто.Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Чуб. I. 250. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Мир. ХРВ. 4. 5) — дзвони́ти. Звонить во всѣ колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Г. Барв. 158. Ум. Густе́нько, густе́сенько.
Густоволо́сий, а, е. Съ густыми волосами. Желех.
Густоли́стий, а, е. Съ густой листвой. Желех.
Гу́стрик, ка, м. Кукишъ. Борз. у.
I. Гусь, меж. Призывъ для гусей. Kolb. I. 66. Также:гусь-на́. Вх. Уг. 234.
II. Гусь, сі, ж. 1) Гусыня. Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо). Ном. стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834) 5. 2) мн. гу́си. Родъ игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58. 3) Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821. Ум. Гу́сонька. Всі гусоньки на став полетіли. Грин. Ш. 628.
Гу́сю, меж. = Гусь. Вх. Лем. 406.
Гуся́, ся́ти, с. = Гусеня. Ном. № 3411.
Гуся-на́! меж. = I. Гусь. Вх. Уг. 250.
Гуся́р, ра, м. 1) Гусь–гермафродитъ. ЕЗ. V. 173. 2) = Гусятник 1. Вх. Лем. 406.
Гуся́та, ся́т, с. мн. 1) мн. ч. отъ гуся. 2) Накожная болѣзнь.
Гу́ся́тина, ни, ж. Гусиное мясо, гусятина. Снідання дає — все гусятину. Чуб. III. 403.
Гуся́тник, ка, м. 1) Пастухъ гусей. Желех; Вх. Зн. 12. 2) = Гусник. Св. Л. 27. 3) = Гусятниця. Кіев. 4) Раст.: а) Gagea pusilla Schult. ЗЮЗО. I. 123; б) Potentilla Anserina L. ЗЮЗО. I. 132. в) Желтый птицемлечникъ, гусиный лукъ, Gagea lutea. Константиногр. у.
Гуся́тниця, ці, ж. Родъ большой глиняной кастрюли. Вас. 181.
Гу́сячий, а, е. Гусиный, гусячій. Беруть кістку з гусячого крила. Чуб. III. 99.
Гуся́чка, ки, ж. 1) Гусиный пометъ. Вх. Лем. 406. 2) Раст. Potentilla anserina. Вх. Лем. 406.
