Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/392

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) об. Негодникъ, негодница. Желех.

Ґайда́рь, ря, м. Музыкантъ, играющій на волынкѣ. Вх. Зн. 13.

Ґайди́ця, ці, ґа́йдичка, ки, ж. Ум. отъ ґайда 1, 2.

Ґайдува́ти, ду́ю, єш, гл. Играть на волынкѣ. Вх. Лем. 407.

Ґала́! = Гайда! Сів на коня та й ґала на той плац. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Ґалаґа́н, на, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. К. Досв. 219. 2) Большой мѣдный горшокъ. Желех. 3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. Драг. 331. 4) Икра изъ бѣлой рыбы. Поп. 102. 5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ. Браун. 9 и 10. Вас. 186. МУЕ. I. 45.

Ґалама́ґати, ґаю, єш, гл. 1) = Ґаджалаґати. Вх. Зн. 13. 2) Вздоръ говорить. Не буду казать, нічого ґаламаґать язиком: не чув, хоч і був там. (Залюбовск.).

Ґала́нки, ків, м. мн. Подштанники. Борз. у.

Ґаланці́, ці́в, м. мн. Узкіе брюки.

Ґалда, ди, ж. Взятка. Полт. Рк. Номиса.

Ґале́ра, ри, ж. 1) = Галера. 2) Сбитая изъ досокъ лодка, почти квадратная, для перевозки хлѣба. Черк. у. См. Галяра, ґаляра.

Ґа́лиця, ці, ж. Гадюка черная. Вх. Зн. 13.

Ґалу́нок, нку, м. 1) = Ґальон. Вх. Лем. 407. 2) = Ґальонка. Вх. Лем. 407.

Ґальо́н, ну, м. Галунъ, позументъ.

Ґальо́нка, ки, ж. Головной уборъ дѣвушекъ изъ полосы позумента. Убереться до церкви, надіне на голову ґальонку, заквічається. О. 1862. VIII. 16.

Ґалюґа, ґи, ж. = Ґалиця. Вх. Зн. 13.

Ґаля́ра, ри, ж. То же, что и галяра 2. Вх. Уг. 25. См. Ґалера.

Ґамну́ти, ну́, не́ш, гл. = Гамнути. Жінка сало ґамнула та на кота звернула. Ном. № 4059.

Ґандж, джі, ж. = Ґанджа. Черк. у.

Ґа́нджа, жі, ж. Изъянъ. Кінь з ґанджою. Уман. I. 305.

Ґанджови́тий, а, е. Съ изъяномъ, имѣющій изъянъ. Черк. у.

Ґанджули. Піти на ґанджули. Пойти на заработки. Лохв. у.

Ґандзо́лля, ля, с. соб. Отрепье, лохмотья. Іде, а ґандзолля висить. НВолын. у.

Ґа́нзур, ра, м. = Канцур. Солому б'є на ґанзур. В ґанзур шенелю порвали. А зуби ше є? — Де там вам! Усі чисто посходили, до ґандзура. Звенигор. у. Д. Эварн.

Ґа́нок, нку, м. Крыльцо, подъѣздъ, балконъ. Ой у Лубнях крутоярих у високім замку, сидить пишний князь Ярема на тісовім ґанку. К. Досв. Ой сиділа Марійка на ґанку та краяла червону китайку. Нп. Употребл. съ тѣмъ же значеніемъ и во мн. ч.: Ґа́нки. Підходимо до шинку, — на ґанках такого народу зібралося. Г. Барв. 67. Ум. Ґа́ночок, ґа́ночки. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. К. ЧР. 63.

Ґанч, чу и чі, м. и ж. = Ґандж. ЕЗ. V. 91. У корови нема ніякої ґанчі. Канев. у. Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ґанч. Вх. Зн. 13.

Ґанчува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.

Ґаня́, ні, ж. = Каня 2. Вх. Зн. 13.

Ґа́ра, ри, ж. 1) Пазъ, глубокая, но не сквозная продолговатая желобовина для вставки досокъ (напр. въ столбѣ забора), притесанныхъ брусьевъ и пр. Лохв. у. См. еще навій. Константиногр. у. 2) Повозка съ ящикомъ для возки земли, песку. Кіев. у.

Ґарґа́ла, ли, ж. 1) = Ґарґало. Вх. Лем. 407. 2) Кружка. Вх. Уг. 235.

Ґарґа́ло, ла, с. Горло. Вх. Лем. 407.

Ґарґа́ра, ри, ж. Сердитая, бранчивая баба. Стара ґарґара. Ном. № 13620. См. Гаргара.

Ґарґа́чки, чок, ж. мн. Крыжовникъ. Вх. Лем. 407. См. Аґрус.

Ґард, ду, м. То же, что и гард.

Ґардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Гатить, дѣлать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестане. Канев. у.