Двіцалі́вка, ки, ж. Доска въ два дюйма толщиной. МУЕ. III. 29.
Дві́чи, дві́чі, чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть. Ном.
Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. Ном. У його двоє діл. Лебед. у. Почав їх (учеників) посилати по двоє. Єв. Мр. VI. 7.
Двоє́м, нар. Вдвое. Ще двоєм стільки їхати. НВолын. у.
Дво́єчко, чис. Ум. отъ двойко́. Промов, серце, словечко, як ми любилися двоєчко. Мет. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63.
Двожи́льний, а, е. Двужильный. Кобила двожильна. О. 1862. IV. 83.
Двої́стий, а, е. Двойной.
Двої́ти, двою́, двої́ш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатериносл. у.
Двої́тися, ю́ся, ї́шся, гл. Раздваиваться. Зміевск. у.
Двойко́, чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Рудч. Ск. I. 131. Нас тілько двойко в світі. МВ. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку.
Двойле́зний, а, е. Съ двумя лезвіями. Черниг. г.
Двойни́ти, ни́ть, гл. безл. Двоиться. Двойнить мені у очіх, та й годі. Навіщо не подивлюся я, то все двойнить мені. Харьк.
Двойча́тий, а, е = Двійча́стий. ЗОЮР. I. 263.
Дво́кроть, нар. Двукратно. Двокроть до тебе промовляю.
Двоно́гий, а, е. Двуногій. К. Дз. 138.
Двора́к, ка́, м. Дворовый человѣкъ. А чоловік ваш, небіжчик звідки був родом? — З того села, де.... дворак був. МВ. II. 35. А хто любить сільські хлопці, а я люблю двораки. Грин. III. 173. Ум. Двораче́нько. КС. 1883. IV. 906.
Двора́нство и пр. = Дворянство и пр.
Двораче́нько, ка, м. Ум. отъ дворак.
Дворе́ць, рця́, м. = Двірець. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований. Гол. I. 205.
Дво́рик, ка, м. Ум. отъ двір.
Двори́ченько, ка, м. = Дворяченько. Ум. отъ дворяк. Ой поїхав двориченько на полювання, пустив кониченька на попасання.... Став двориченько, та став на поміст, приїжджає до дворика, від милої вість. Чуб. V. 774.
Дво́рище, ща, с. Дворище, мѣсто, гдѣ былъ дворъ, усадьба. Із льохів, будинків, стаєнь, із хлопського трупа на дворищі в Рарожинських стала чорна купа. К. Досв. 183. О, панське дворище! бодай нічого доброго в тебе не вступило. МВ. I. 53.
Дворічня́к, ка́, м. Двухлѣтняя лошадь. Вх. Лем. 409.
Дво́рка, ки, ж. = Двірка. Гол. IV. 467. Їден чобіт на обцасі, а другий на корку; а хто хоче біду знати, най ся візьме дворку. Ой чи дворка, чи не дворка, аби в дворі була, уже ж вона, пане брате, робити забула. Чуб. V. 1067.
Дворня́га, ги, ж. Дворовая собака.
Дворо́вий, а, е. Дворовый. Стор. МПр. 67. Ой у саду вишня, у саду черешня — не любіте, дівчаточка, дворового лежня. Лавр. 58.
Дворо́к, рка́, м. Ум. отъ двір.
Дворо́чок, чка, м. Ум. отъ двір. Мил. 141.
Дво́рський, а, е. Дворовый (человѣкъ). Дворський чоловік Кіндрат, — усією як раз сем'єю робить він на пана. О. 1862. VI. 62.
Двору́чки, чок, ж. мн. — пресвятої. Раст. Orchis maculata. Лв. 100.
Дворя́дний, дворядо́вий, а, е. Въ два ряда, двурядный. Вх. Уг. 235. О. 1861. VII. 2.
Дворя́к, ка́, м. = Двора́к. Ум. Дворя́ченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. — Здоров, здоров, пане зятю, чужий та не наш, бо вже твоїй миленької на світі не маш. Чуб. V. 366.
Дворя́н, на́, м. = Дворянин. Люблю, мамо, дворянина.... казав дворян — любить буду. Грин. III. 656.
Дворяни́н, на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Гол. I. 122. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. Мет. 114. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин. Ном.
Дворя́нка, ки, ж. Дворянка.
Дворя́нство, ва, с. Дворянство. Тим дворянством пишаючись, училася шлях-
