Джи́ґавка, ки, ж. Родъ мухи, сильно жалящей. Джиґавка або спасівська муха.
Джиґе́ли, ґел, ж. мн. Ляжки.
Джиґи́ря, рі, ж. Горло съ легкими и печенью у овцы. О. 1862. V. Кух. 37.
Джи́ґра, ри, ж. Ржавчина.
Джиґу́н, на́, м. 1) Повѣса; ловеласъ. Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джиґун, джиґун, джиґунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125. 2) Родъ кушанья изъ сирівцю. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джиґуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43. 3) = Джоґан. Св. Л. 40. Ум. Джиґуне́ць. Чуб. V. 1125.
Джиґу́ха, хи, ж. 1) Все хлещущее или жалящее: розга, кнутъ, насѣкомое. 2) Раст. Крапива, Urtica dioica. Черниг. г. Ум. Джиґу́шка. Пужка-джиґушка, — вставай, дівка Марушка. Ном. № 11341.
Джиджули́ти, лю́, ли́ш, гл. = Чепурити. Джиджулити хату. Сим. 185.
Джиджули́тися, лю́ся, ли́шся, гл. = Джиджуритися. Ном. № 11177.
Джиджулу́ха, хи, ж. = Джиджуруха. Сим. 182.
Джиджури́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Принаряживаться, кокетничать.
Джиджуру́ха, хи, ж. Кокетка, франтиха. См. Чепуруха.
Джижча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать. Летять яничари на конях скажених. Як бджоли джижчать їх кулі. Морд. (Млр. л. сб. 89).
Джиле́! меж. Крикъ на собакъ въ Черноморіи.
Джинджигиля́стий, а, е. Кокетливый, вертлявый, франтоватый.
Джинджор, ру, м. и джинджора, ри, ж. Раст. Gentianae. Лв. 99.
Джинджури́стий, а, е. Кокетливый, франтовской.
Джирча́ти, чу́, чи́ш, гл. Дребезжать. А голос такий у його був, як з бочки, аж вікна джирчать. Стор. I. 131.
Джіворонок, нка, м. Пт. Coracias garrula. Шух. I. 23.
Джінджура, ри, ж. = Джинджор. Вх. Зн. 14.
Джміль, меля, м. Насѣк. Шмель. Bombus apis terrestris. Джмелі́в слу́хати. Лежать отъ удара кулакомъ и пр. Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати. Ном. № 3986. См. Чміль.
Джо́болда, ди, ж. ? Ач, як сторчака дивиться! Хоч би він коли небудь по людськи подивився на тебе, або посидів з тобою, чи погомонів би то там, — тільки й зна, куди б повіяться, куди б швидче побрести. Ні, не в батька покійного він удавсь, — це якась джоболда. Екатериносл.
Джоґа́н, на, м. Палка съ желѣзнымъ наконечникомъ, употребляющаяся при бѣганіи на нартах (родъ коньковъ). Св. Л. 40.
Джо́йка, ки, ж. Ум. отъ джоя.
Джолґону́ти, ну́, не́ш, гл. = Джигонути. От одна (оса) як джолґоне його. Мнж. 113.
Джоло́, ла́, с. Жало. Борз. у.
Джоломі́я, мі́ї, ж. Свирѣль. См. Жоломійка. Грає в джоломію. ЗЮЗО. I. Вересай, 35.
Джо́лонка, ки, ж. Дятелъ. Чуб. VII. 575.
Джо́нва, ви, ж. Дятелъ. Вх, Зн. 14. См. Жонва, I. Жовна.
Джорели́стий, а, е. Богатый источниками.
Джорели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Бить ключемъ, струиться.
Джорело, ла, с. и пр. = Джерело, и пр.
Джо́я, джо́ї, ж. = Джеджора. Ум. Джойка. Вх. Зн. 14.
Джуґа́н, на́, м. = Джоґа́н.
Джу́ґля, лі, ж. Зимняя шапка. Вх. Зн. 14.
Джу́клити, клю, лиш, гл. Жадно пить. Оце риби наївся, а потім джуклив, джуклив воду. Кіевск. у.
Джу́лий, а, е. Безухій. Джулі вівці. О. 1862. V. Кух. 37.
Джума́к, ка́, м. = Чумак. Чуб. I. 178.
Джумачи́ха, хи, ж. Жена чумака. Рудч. Чп. 122.
Джуми́га, ги, ж. Осадокъ на днѣ сосуда съ водой, на днѣ самовара. Вже нема води в самоварі, на дні сама джумига.
Джуми́ха, хи, ж. = Джумачиха. Пішов джумак топитися, а джумиха дивитися. Чуб. I. 178.
Джунджо́вий, а, е. ? Божая Мати в полозі лежит, в полозі лежит, сина повиват: ей повивачойки з самого злота, а пеленочки та джунджовиї. Гол. II. 39.
Джупельце, ця, с. Ум. отъ джупло.
Джупло́, ла́, с. Дырочка въ чемъ нибудь мягкомъ. Ум. Джупельце. Аф. 376.
Джур, ру, м. Кушанье: непросѣянную овсяную муку разводятъ водой и ставятъ на ночь, что-бы вскисло, затѣмъ варятъ и ѣдятъ съ коноплянымъ масломъ. НВолын. у.
