ло́ти, мелю́, ме́леш, гл. Домалывать, домолоть.
Домести́. См. Домітати.
Доме́ць, мця́, м. Дворецъ. Я чув, що у Київі домець царський строїться. Лубен. у.
Домива́ти, ва́ю, єш, сов. в. доми́ти, ми́ю, єш, гл. Домывать, домыть. Ще трохи пшениці не домила. Богодух. у.
Домива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. доми́тися, ми́юся, єшся, гл. Домываться, домыться, быть въ состояніи вымыть, вымыть до чиста. Огірки збірала, а тепер рук не домиюся. Богодух. у. Невісточка так запустила діжу, що мию, мию, та й не домиюся. Богодух. у.
Домина́ти, на́ю, єш, сов. в. домня́ти и дом'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Доминать, домять, оканчивать, окончить мять. 2) Оканчивать, окончить растирать, измельчать. Доминай бо швидче перець! Кіев. у. 3) Доѣдать, уписывать. Кухарь кота лає, а він курча уминає.
Домири́ти, рю́, риш, гл. Окончить мирить.
Домири́тися, рю́ся, ришся, гл. Помириться.
До́мисел, слу, м. Догадка, предположеніе.
Доми́слитися. См. Домислятися.
Доми́слюватися, слююся, єшся и домисля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. доми́слитися, люся, лишся, гл. Догадываться, догадаться. Сама собі домислююсь що мені робити. Г. Барв. 234. Усяке зараз домислялось, куди вони простують. К. ЧР. 3.
Доми́ти. См. Домивати.
До́мичок, чка, м. Ум. отъ дім.
Домишля́тися, ля́юся, єшся = Домислятися.
Домі́в, нар. = Додо́му. Жид з порожніми бербеницями верне домів. Федьк.
Домі́вка, ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Мет. 345. Чуже дитя клене-проклинає… за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. Чуб. V. 849. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. К. Хмельн. Ум. Домі́вонька, домі́вочка.
Домі́вни́к, ка́, м. Домочадецъ. І перед власними домовниками моїми. Закр.
Домі́вни́ця, ці, ж. Домочадецъ-женщина. Ти у нас в хаті не домівниця, нашому добру не кукібниця. Нп.
Домі́вство́, ва́, с. Домъ. Там домівства повибудовувано такі, що ну! Каменец. у. Здибують мня кумове і зо мнов ся вітають, і за жену питають: „Ми то собі кумівство, — ходім трохи в домівство!“ Гол. I. 216.
Домі́вський, а, е. Домашній, домовой.
Домізкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Додуматься, сообразить. Домізкувалися, що у вдови Загірньої суть не один син, а іменно… два. К.
Доміркува́тися, ку́юся, єшся, гл. Додуматься. Ком. I. 48.
Домі́рний, а, е. Соразмѣрный. Черк. у.
Доміта́ти, та́ю, єш, сов. в. домести́, мету́, те́ш, гл. Дометать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати.
Домліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. домлі́ти, лі́ю, єш, гл. Довариваться, довариться. М'ясо домліває.
Домня́ти, ну́, не́ш, гл. = Дом'яти.
Домо́ви́й, а, е. Домашній. Домового злодія не встережешся. Ном. № 11096. На домовій раді в гетьмана. К. ЧР. 27. Збували… скот і рухомость домовую. Мкр. Г. 62. Господа́рь домо́вий. Хозяинъ дома. Сидять мужні жони, господарі домові. Рк. Макс. Домо́вий ді́дько. = Домовик.
Домови́к, ка́, м. Домовой. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить. Ном. № 3142.
Домови́на, ни, ж. 1) Гробъ. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. Ум. Домови́нка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. I. 101.
Домо́вини, вин, ж. мн. Обрядовый предъ свадьбой уговоръ относительно числа свадебныхъ гостей, подарковъ и пр. Чуб. IV. 560. Мет. 165.
Домови́нка, ки, ж. Ум. отъ домови́на.
Домо́вити, ся. См. Домовляти, ся.
Домовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. домо́вити, влю, виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі,
