тугу домовляли. Шевч. 56. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. „Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти“. — „На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!“ (Говоритъ пьяница укоряющей его женѣ). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. III. 47).
Домовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. домо́витися, влюся, вишся, гл. 1) Договариваться, договориться до чего. 2) Договариваться, договориться, уславливаться, условиться, наниматься, наняться. Може домовиться, коли за рушниками прислати. Кв. Тілько домовся з нею так, щоб вона про мене не знала. Шевч. 301.
Домо́вний, а, е. Условленный.
Домовни́к, ка́, м. 1) = Домівник. 2) = Домовик. Відьма не ходить туди, де єсть домовник: він її зараз укладе. ЗОЮР. II. 37.
Домога́ння, ня, с. Требованіе, домогательство, притязаніе на что.
Домога́тися, га́юся, єшся, сов. в. домогти́ся, жу́ся, жешся, гл. Требовать, добиваться, добиться, настойчиво просить. Поки було доможемось молока у пана, або тарані, то краще сами собі купимо. Лебедин. у.
Домодержа́вець, вця, м. Домовладѣлецъ, домохозяинъ. Сьому домодержавцю хазяїну і хазяйці подай, Боже, на многа літа! Мет. 395.
Домоли́ти, лю́, лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Домоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Домолиться. Та вже вдова Богу домолилася: синів поженила і дочок заміж пооддавала. Мет. 349.
Домоло́ти. См. Домелювати.
Домолоти́ти. См. Домолочувати.
Домоло́чувати, чую, єш, сов. в. домолоти́ти, чу́, тиш, гл. Домолачивать, домолотить. (Просо) на дворі домолочуют. Грин. III. 509.
Домонта́рство, ва, с. Сидѣніе дома, хозяйничанье дома. Краще.... було Грицькові домонтарство з любим його подружжям. Г. Барв. 146.
Домонта́рь, ря́, м. Домосѣдъ. Будуть мене козаки за хліб, за сіль поважати, тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Дума.
Доморо́бний, а, е. Домашняго издѣлія.
Доморо́слий, а, е. Доморощенный, дома выросшій. НВолын. у. Простий собі був (півень), доморослий. Сим. 211. Та се моя кобила, навіть усі скажуть, шо вона доморосла, а не купована. Кіев. у.
Доморя́дник, ка, м. = Доморядця. Посл. Кор. 1. IV. 1.
Доморя́дця, ці, м. Домоправитель.
Домости́ти, ся. См. Домощувати, ся.
Домотка́ний, а, е. Домашняго тканья. Сим. 227. Домоткане полотно.
Домоту́р, ра, м. = Домонтарь. Будуть мене пани й козаки на підпитку зневажати, полежієм, домотуром, гречкосієм узивати. Мет. 415.
Домочи́ти. См. Домочувати.
Домо́чок, чка, м. Ум. отъ дім.
Домо́чувати, чую, єш, сов. в. домочи́ти, чу́, чиш, гл. Домачивать, домочить. Своїх конопель домочу та й вам трохи поможу. Славяносерб. у.
Домо́щувати, щую, єш, сов. в. домости́ти, щу́, стиш, гл. Домащивать, домостить.
Домо́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. домости́тися, щу́ся, стишся, гл. Домащиваться, домоститься.
Домува́ння, ня, с. Пребываніе дома.
Домува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Быть, находиться дома. Наша пані домує, вечеряти готує. Чуб. III. 235. 2) Домосѣдничать, сидѣть дома. Годі вам, панове-молодці, домувати! ідіте зо мною на Черкень-долину гуляти. Макс. (1819), 82.
Домува́тися, му́юся, єшся, гл. = Домувати въ 1-мъ знач. Сини в його чумакують, а старий домується собі. Харьк.
Домудрува́тися, дру́юся, єшся, гл. Додуматься до чего-либо, выдумать. Хитрий жидок мудрував та й домудрувався. Рудан. I. 63.
Домуро́вувати, вую, єш, сов. в. домурува́ти, ру́ю, єш, гл. Достраивать, достроить каменную постройку. Чи вже домурована ваша церква? Васильк. у.
Домуро́вуватися, ро́вуюся, єшся, сов. в. домурува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) Достраивать, достроить до чего. 2) Быть достраиваемымъ, достроеннымъ.
Домча́ти, чу́, чи́ш, гл. Домчать, быстро довезти, донести. Кінь як поніс, як поніс, — домчав. Мнж. 35.
Домча́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Домчаться.
Дом'я́ти. См. Доминати.
