Дон, на, м. = Донець. Якийсь дон кашу міша в казанах ложкою. О. 1862. I. 76.
До́ненька, ки, ж. Ум. отъ до́ня.
Донести́. См. Доносити.
Доне́хочу, нар. По горло, досыта. Було що їсти й пити донехочу. Ном. № 11888.
Доне́ць, нця́, м. Донской козакъ. Лавр. 145. Ум. До́нчик, до́нчичок. Молодая удова двох дончиків любила. Чуб. V. 921. Став дончичок розмовлять. Чуб. V. 952.
До́нечка, ки, ж. Ум. отъ до́ня.
Доні́гатися, гаюся, єшся, гл. Умориться, устать до извѣстной степени, доходиться до утомленія. Оце так донігався, що аж тіло труситься. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Доніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. доня́ти, дійму́, меш, гл. = Діймати. Він йому віри не донімає. ЗОЮР. Я б старість продала, — ціни не доняла, молодість купила, — ціни б доложила. Г. Барв. 411.
До́нін, на, не. Принадлежащій дочери.
До́нка, ки, ж. Дочь донского козака. Черк. у.
Доно́сити, но́шу, сиш, сов. в. доне́сти́, су́, се́ш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. Донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку. 2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. К. Св. Пис., кн. I. Мус. XXII. 20. Донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. ЗОЮР. I. 136. Донести́ у ву́ха. Довести до свѣдѣнія. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть. Уман. у.
Доноси́ти, ся. См. Доношувати, ся.
Доноша́ти, ша́ю, єш, гл. 1) = Доношувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Мет. 360. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доно́шана дити́на. Своевременно родившійся ребенокъ. НВолын. у.
Доноша́тися, ша́юся, єшся, гл. = Доношуватися.
Доноші́ння, ня, с. Поднесеніе, подаваніе. Встаньте, бояре, встаньте, честь, хвалу дайте, наперед Богу і господарю, і куховарці за хліба поставління, за страви доношіння. Рк. Макс.
Доно́шувати, шую, єш, сов. в. доноси́ти, ношу́, сиш, гл. 1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношеніе. Це ще материну юпку доношую. Черниг. у. 2) Донашивать, доносить, износить одежду. Віно́чка доноси́ти. Сохранить дѣвство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!… Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусенці дати, а третій серпанок самій треба надіти. Лавр.
Доно́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. доноси́тися, шу́ся, сишся, гл. Обнашиваться, обноситься. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. I. 176.
До́нчик, ка, до́нчичок, чка, м. Ум. отъ доне́ць.
Дончи́ця, ці, ж. Донская козачка.
Донщи́ха, хи, ж. = Дончиця. Донщиха йшла в Ярусалим. Черк. у.
До́нька, ки, ж. Ум. отъ до́ня.
До́ньчин, на, не. Принадлежащій дочери.
Доню́хатися. См. Донюхуватися.
Доню́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. доню́хатися, хаюся, єшся, гл. Донюхиваться, донюхаться. Собаки донюхались та й ззіли. Стор. I. 27.
До́ня, ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Чуб. III. 36. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Шевч. 14. Ум. До́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Ном. № 1738. Доненько моя, рідная моя! Мет. Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки. Мет. 301.
Доня́ти. См. Донімати.
Доня́тися, дойму́ся, мешся, гл. Дотронуться, прикоснуться. Болить палець, не можна донятись. НВолын. у.
До-обі́д, нар. До обѣда. До-обід ложка, а після обід не треба. Ном.
Дообі́дати. См. Дообідувати.
Дообі́дній, я, є. Бывающій до обѣда. Дообідня година. О. 1862. I. 81.
Дообі́дувати, дую, єш, сов. в. дообі́дати, даю, єш, гл. Дообѣдывать, дообѣдать. Дообідуйте бо швидче! Богодух. у.
Дооко́ла, нар. Вокругъ. У синє море
