достанусь у столицю, то я вас нагороджу. Рудч. Ск. II. 160. ЗОЮР. II. 28.
Доставля́ти, вля́ю, єш, гл. Доставлять. Під тую свічку шість волів запрягли, під Почаєвську гору в манастир доставляли. Чуб. I. 162.
До́сталь, нар. = Доволі. Черк. у.
Достарча́ти, ча́ю, єш, гл. Доставлять. Коням достарчали вволю сіна й вівса. Левиц. I. 504.
Достате́чність, ности, ж. Достаточность, достатокъ. Достатечність показує статечність. Ном. № 1363.
Доста́тнє, —ньо, нар. 1) Достаточно, зажиточно. У роскошах жили, не так щоб уже дуже, а достатньо таки. Лебедин. у. 2) Вдоволь. У його усього достатньо. НВолын. у.
Доста́тній, я, є. Достаточный, зажиточный. На все достатній і на лихо не жаден. Ном. № 2013. Достатня одежа. Шевч. (О. 1861. X. 4). 2) Обильный. Достатня паша. Шух. I. 78.
Доста́ток, тку, м. Достатокъ, довольство, изобиліе, средства. Достаток чинить статок. Ном. Тогді любва бере, як достаток є. Ном. № 8921. Він при достатку. Черк. у. Достаток добрий у його. Черк. у. Як би у мене достатки, то я б учився. Ромен. у. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? Мир. Пов. II. 115. У доста́тку живе́. Живетъ безбѣдно. Въ твор. пад. употребляется въ видѣ нарѣчія, въ значеніи: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можно. Каменец. у. Ум. Доста́точок. Сим. 227.
Доста́ча, чі, ж. 1) Часть, слѣдуемая мельнику за помолъ? 2) Изобиліе. 3) Необходимый для работы матеріалъ. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.
Достача́ння, ня, с. Доставка, поставка.
Достача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доста́чити, чу, чиш, гл. 1) Доставлять въ нужномъ количествѣ. Аби достачали, я зроблю як слід. А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. Мет. 46. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! Лебедин. у. 2) Быть достаточнымъ, доставать. Не достача на сорочку.
Доста́чування. См. Достачання.
Доста́чувати. См. Достачати.
Достемені́сінький, а, е. Точнехонько такой. Достеменісінько такий віл, як у мене. Черк. у.
Достемені́сінько, нар. Точнехонько такъ.
Досте́мено, нар. Точно, точь въ точь. Достемено так робиш, як той баран. Рудч. Отак достемено і у нас. Шевч. (О. 1861. X. 5).
Достерегти́. См. Достерігати.
Достеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. достере́гти́, режу́, же́ш, гл. Слѣдить, выслѣдить, наблюдать. Я достерігаю всяку річ. НВолын. у. Таки достеріг вовка. Радомысл. у. Я достеріг, де воно дівається. НВолын. у. Про що мене що дня достерігати і цілитись на мене що години. К. Іов. 17.
Достига́ти, га́ю, єш, сов. в. дости́гти, гну, неш, гл. Созрѣвать, созрѣть. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця. МВ. I. 124.
До-сто-бі́са, нар. Очень много. См. До.
До-сто-бі́сового батька = До-сто-біса. См. До.
Достогна́тися, гну́ся, нешся, гл. Достонаться.
Досто́йний, а, е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336.
Досто́йність, ности, ж. Достоинство. Башт. 12.
Досто́йно, нар. Достойно. За віру християнську достойно і праведно стати. Мет. 418.
Досто́тній, я, є. Точь въ точь, совершенно похожій.
Досто́тно, нар. Точно, точь въ точь. Черк. у.
Досто́ту, нар. Точь въ точь. Вона дивилась на жовте й підсиняне батьківське лице.... і злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде її чоловік. Левиц. Пов. 279.
Досто́ювання, ня, с. Достаиваніе.
Досто́ювати, то́юю, єш, сов. в. досто́яти, то́ю, їш, гл. 1) Достаивать, достоять. І в церкві достояла мов спокійна. МВ. I. 102. 2) Дозрѣвать, дозрѣть. (Конопелькам) не дали вітри да достояти. Грин. III. 122.
Досто́ятися, юся, їшся, гл. Достояться. Достоялася з кумою, що вже й корова з череди прийшла. Черниг. у.
Достриба́ти. См. Дострибувати 1.
Достриба́тися, ба́юся, єшся, гл. Допрыгаться.
