Дуб'я́нці, ців, м. мн. Родъ кожаныхъ лаптей изъ дубленой кожи. Вх. Зн. 72.
Дуб'ячо́к, чка́, м. Ум. отъ дуб'як.
Дува́н, на, м. Дѣлежъ, раздѣлъ. Ум. Дуване́ць.
Дува́нити, ню, ниш, гл. Дѣлить. Мкр. Г. 60. Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають. Морд. (Млр. л. сб. 112).
Дува́нитися, нюся, нишся, гл. Дѣлиться. А инші вже за воєнні лупи татарські змагаються, як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хмельн. 65.
Дуга́, ги́, ж. Дуга — согнутая линія или согнутый дугою предметъ; часть различныхъ снарядовъ. Шух. I. 98, 199, 224, 225, 228, 278. Также дуга въ упряжи. Ой ти старий дідуга, ізогнувся як дуга. Нп. Гне з лози дугу. Дід за дугу, а баба вже й на возі. Ном. № 5768. Ум. Ду́жка, ду́жечка.
Дуга́н, ну, м. Сортъ табаку. Желех. Вх. Лем. 428.
Дуганча́к, ка́, м. = Кисет. Вх. Лем. 412.
Дуганя́р, ра́, м. Торговецъ табакомъ. Вх. Лем. 412.
Ду́да, ди, ж. Пошлина за право окрестить дитя. Піднялися за оранди, за жидівські дуди, що терпіли — не стерпіли убогії люди. К. Досв. 13.
Дуда́, ди́, ж. Музыкальный инструментъ, родъ свирѣли. Біда як дуда: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. Заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дка, ду́дочка.
Дуда́ренько, ка, м. Ум. отъ дударь.
Дуда́рик, ка, м. Ум. отъ дударь.
Дуда́ритися, рюся, ришся, гл. Чваниться. Прил. у.
Дуда́рка, ки, ж. Чванливая. Вона така дударка, що і ні приступу. Прил. у.
Дуда́рський, а, е. Относящійся къ дударю 1 и 2. Подай дударським рогом троїсте гасло. К. Псал. 149.
Дуда́рчик, ка, м. Ум. отъ дударь.
Дуда́рь, ря́, м. 1) Мастеръ, дѣлающій дудки. 2) Играющій на свирѣли. 3) Родъ хороводной игры. Ив. 70. Ум. Дуда́рик, дуда́рчик, дуда́ренько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Чуб. V. 1110. Доньку видала за дударчика. Гол. III. 463. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш. Чуб. V. 1143.
Дудва́, ви́, ж. 1) = Дудла. Вх. Лем. 412. 2) Раст.: а) Conium maculatum L. Вх. Зн. 16. б) Ghaerophyllum. Вх. Зн. 16.
Ду́дек, ка, м. 1) Названіе старинной польской монеты (18 коп.). 2) Плата въ давней Польшѣ арендатору отъ поселянъ при рожденіи дѣтей.
Дуде́лка, ки, ж. Ум. отъ дудла.
Ду́ди, дуд, ж. мн. Обшлага на рукавахъ рубахи. Гол. Од. 13, 20. Шух. I. 153, 161.
Ду́дик, ка, м. Небольшой камешекъ въ глинѣ. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика ззість = Хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.
Дуди́ло, ла, м. Пт. удодъ.
Дуди́на, ни, ж. ? Гей ти, коршмо, ти, дудине! праця моя в тобі гине. ЗЮЗО. II. 595.
Дуди́ти, джу́, ди́ш, гл. Играть на свирѣли. Дудить на сопілці. О. 1862. VIII. 18.
Ду́диця, ці, ж. 1) Соломинка изъ пшеницы или ржи для плетенія шляпъ. Уман. у. 2) мн. = Дуди. Гол. Од. 20, 57.
Ду́дка, ки, ж. 1) Ум. отъ дуда. Наші козачки танцювали під польську дудку. К. ЧР. 219. 2) Трубка. 3) Стебель, стволъ растенія, полый въ срединѣ. Як чорт улізе в очерет, то в котру схоче дудку грає. Стор. М. Пр. 154.
Дудко, ка, м. = Одуд. Вх. Лем. 412.
Дудла́, ли́, ж. = Дудло. Вх. Лем. 412. Ум. Дуде́лка. Вх. Уг. 237.
Дудла́вий, дудли́вий, а, е = Дуплавий. Дудлаве дерево. Вх. Лем. 412.
Ду́длик, ка, м. = Дудник. Заграй мені, дудлику, на дуду. Чуб. V. 1110.
Ду́длити, лю, лиш, гл. Пить съ жадностью. Оце дудлить! аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. Як допавсь до води, так і дудлить. О. 1861. V. 70.
Дудло́, ла́, с. = Дупло. Вх. Лем. 412.
Ду́дник, ка, м. = Дударь 1 и 2. За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла: заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
Дудні́ти, ню́, ни́ш, гл. Гудѣть, гремѣть, шумѣть. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. I. 222. На довгогривця сіла і погнала.... Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.
