Сніп. 18. 2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Шух. I. 152. Дубить, выдѣлывать кожу. Вх. Лем. 412.
Ду́битися, блюся, бишся, гл. 1) О penis: быть въ эрекціи. Радом. у. 2) Коробиться.
Дуби́ще, ща, м. Ув. отъ дуб.
Дубі́вка, ки, ж. 1) Родъ дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орѣшекъ. Каменец. у. Вх. Лем. 412.
Дубі́ти, бі́ю, єш, гл. Коченѣть отъ холода. Желех.
Ду́бкати, каю, єш, гл. Топать, производить топаньемъ шумъ. Вх. Зн. 208.
Дубле́нець, нця, м. Выдѣланная дубленая кожа. Вх. Уг. 237.
Дубле́ний, а, е. 1) Вымоченный въ дуби́лі. Шух. I. 254. О кожѣ: выдѣланный. 2) Одеревенѣлый, окоченѣлый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Сніп. 160. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить. Котл. Ен.
Дублени́стий, а, е. Красножелтоватый, цвѣта дубленой кожи. Квіток дубленістий. Вх. Уг. 237.
Дубля́, ля́, с. соб. Дубье, дубы. Там дубля таке, що одна деревина варт шість карбованців. Каменец. у.
Дубни́к, ка́, м. 1) = Дубняк. 2) Чанъ для дубленія кожъ. Вас. 157. Ум. Дубничо́к. Мет. 196.
Дубни́ти, ню́, ни́ш, гл. = Дубкати. Кінь дубнить ногами. Вх. Зн. 16.
Дубня́к, ка́, м. Дубовый лѣсъ. Роскинули тенета, загавкали собаки, коли ж і летять у тенета карасі, окуні, щуки, — так із дубняка й сиплють. ЗОЮР. II. 37. Ум. Дубнячо́к. Йшла баба дубнячком. Ном. № 12535.
Дубо́вий, а, е. Дубовый. Щоб тобі дубовий хрест. Ном. № 3783. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось. К. Хмельн. 97. Дубо́ва ла́па. Раст. Sticta pulmonacea. ЗЮЗО. I. 137. Дубо́ві листки́. Родъ вышиванья на женскихъ сорочкахъ. Чуб. VII. 427.
Дубови́к, ка́, м. 1) Хозяинъ лодки ду́ба. 2) = Вернидуб. Грин. I. 181.
Дубови́на, ни, ж. = Домовина.
Дубо́к, бка́, м. Ум. отъ дуб.
Ду́бом, нар. Дыбомъ. Дубом стає волос. Чуб. III. 328.
Дубони́ти, ню́, ни́ш, гл. = Дубкати. Вх. Зн. 16.
Ду́бонько, ка, м. Ум. отъ дуб.
Ду́бонька, ки, ж. = Дубочка.
Ду́бора, нар. Дыбомъ. Волосся на голові дубора пішло. Стор. См. Дубала.
Ду́бочка, ки, ж. То-же, что и дуб? Що під дубом та під дубочкою сидів голуб із голубочкою. Чуб. V. 1122. См. Дубонька.
Дубо́чок, чка, м. Ум. отъ дуб.
Дубрі́вка, ки, ж. Ум. отъ дуброва.
Дубрі́вний, а, е = Дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Греб. 318. Дубрівная зазуля. Гол. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими. МВ. II. 97.
Дубрі́вник, ка, м. Раст. а) Tormentilla erecta. Лв. 102. б) Tormentilla vulgaris. Лв. 102.
Дубрі́вонька, ки, ж. Ум. отъ дуброва.
Дубро́ва, ви, ж. 1) Дубовый лѣсъ. Шух. I. 177. 2) = Діброва. Ум. Дубрі́вка, дубрі́вонька. На дубрівці пасу вівці, в долині не був єм. Гол. IV. 456. Зеленая дубрівонько! чого в тебе пеньку много, зеленого да ні одного? Мет. 155.
Дубро́вина, ни, ж. = Дуброва 1. Шух. I. 177.
Дубува́ти, бу́ю, єш, гл. Мерзнуть отъ холода. Встрѣчено только въ пѣснѣ о Паліѣ, повидимому фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сібіру мов в лузі дубує.
Дубцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Колотить, бить.
Дубча́к, ка́, м. = Дубець 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140.
Ду́бчик, ка, м. 1) Ум. отъ дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. Мил. 91. 2) Ум. отъ дубе́ць. Ум. Ду́бчичок.
Дуб'я́, б'я́, с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4.
Дуб'я́к, ка́, м. = Дубняк? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Чуб. V. 97. Ум. Дубячо́к. Рк. Макс.
