лах. МВ. II. 45. Загледіла рибалочку, що хороший на вроду. Чуб. V. 560. Вареників не дали. Він і заглядів, що вони на полиці стоять. Мнж. 110.
Заглеме́дзок, дзка, м. Грубо сдѣланный предметъ. Воно таке, ніщо: заглемедзок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Заглеме́здий, а, е. = Завалий. Мнж. 180.
Заглеме́зий, а, е. Неуклюжій, аляповатый. Ич, яка заглемеза! (о глиняной посудѣ). Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Заглитну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Поперхнуться, подавиться. Аф.
Заглоби́ти, блю, биш, гл. = Заплішити. Вх. Лем. 415.
Заглоти́ти, лочу, тиш, гл. Захватить мѣсто, вытѣснить. Заглотит лісом поле. Вх. Зн. 19.
Заглузува́ти, зу́ю, є́ш, гл. Начать насмѣхаться.
Заглуша́ти, ша́ю, єш, сов. в. заглуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Заглушать, заглушить. Ой як же я затужила, ввесь сад заглушила. Мет. 257.
Заглу́шувати, шую, єш, гл. = Заглушати. Усякий чоловік заглушує своє горе: хто п'янством, хто скнаростю, а сей, бач, казками. Г. Барв. 311.
Загля́гати, гаю, єш, гл. Приготовить гля́ганий сыръ. См. Гляганий. Марк. 158.
Загляда́ння, ня, с. Засматриваніе, заглядыванье.
Загляда́ти, да́ю, єш, сов. в. загля́нути, ну, неш, гл. 1) Заглядывать, заглянуть, засматривать. Пильно в вічі козакові заглядали. Макс. У світлоньку заглядає та ранесенько. Мет. 133. 2) Видѣть, увидѣть. Да заглянув я й а три голубочки. Грин. III. 583.
Загляда́тися, да́юся, єшся, сов. в. загля́дітися, джуся, дишся, гл. Засматриваться, засмотрѣться. Не заглядайся на його чорні брови. Г. Барв. 271.
Загля́діти. См. Загледіти.
Загля́нути. См. Заглядати.
Загморозди́ти, джу́, диш, гл. Глубоко воткнуть въ землю.
Загна́ти, ся. См. Заганяти, ся.
Загне́сти, нету, теш, гл. — тісто. Замѣсить тѣсто. Вх. Лем. 415.
Загни́біда, ди, об. Скупецъ. Все мене скупою зве: ти вже, каже, така загнибіда! Зміев. у.
Загнива́ти, ва́ю, єш, сов. в. загнисти́ и загни́ти, нию́, є́ш, гл. Загнивать, загнить. Чуб. V. 388.
Загнива́тися, ваюся, єшся, сов. в. загнисти́ся и загни́тися, нию́ся, є́шся, гл. Загниваться, загниться. Стояча вода найчастіше зострічається в болоті; тут то загниваються останки ціх тварів. Дещо, 72.
Загни́лий, а, е. Загнившій.
Загни́лість, лости, ж. Начало гніенія.
Загнисти́, ся, загни́ти, ся. См. Загнива́ти, ся.
Загні́ватися, ваюся, єшся, гл. Разсердиться. Ой загнівався мій миленький без причини на мене. Гол. I. 275.
Загнізди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Сдѣлать себѣ гнѣздо. Татари...., степові орлята, що загніздились по-над морем Чорним. К. МБ. XI. 154.
Загніт́, ту, м. Горящіе угли, солома или щепки, употребляемыя для того, чтобы хлѣбъ загнітився. (см.) Рубайте сосону здорову та беріте тріски на загніт, — щоб славний коровай був на ввесь світ. Грин. III. 473.
Загніти́ти, ся. См. Загнічувати, ся.
Загні́тиця, ці, ж. Болѣзнь ногтя, ногтоѣда.
Загніток, тка, м. Угнетенный. Там такий загніток, всякий ним послуговує. Брацл. у.
Загні́чувати, чую, єш, сов. в. загніти́ти, чу́, тиш, гл. Зарумянить, запечь хлѣбъ (пироги и пр.) такимъ образомъ, чтобы его корка приняла обычный ей красно-коричневый цвѣтъ, — для этого къ посаженному въ печь хлѣбу подгребаютъ горящіе угли или зажигаютъ тонкія щепки или солому. До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай. МУЕ. III. 90—91. Спали соломи три крутені під челюстями, щоб загнітити, як хліб гнітять. Чуб. I. 123.
Загні́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. загніти́тися, чу́ся, тишся, гл. Зарумяниваться, зарумяниться, принимать, принять красно-коричневый цвѣтъ (о коркѣ печенаго хлѣба). Пироги добре загнітилися.
Загної́ти, но́ю, їш, гл. Унавозить. Як би загноїв добре землю, то б виросли здорові коноплі. Прил. у. Загноїт собі біл-
