Зага́юватися, га́ююся, єшся, сов. в. зага́ятися, га́юся, єшся, гл. Замѣшкиваться, замѣшкаться, замедлить. Пора, брате, на виступці, бо вже ми й так загаялись. Не загайся на підмогу. К. Псал.
Загвинти́ти, нчу́, ти́ш, гл. = Заґвинтити.
За́гвіздок, дка, м. 1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ или гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. въ возу верхніе бруски́ в полудрабку продѣты своими концами въ отверстія крижівни́ць и закрѣплены сзади за́гвіздками. Рудч. Чп. 250. 2) Чека, деревянный или желѣзный гвоздь, удерживающій колесо. Рудч. Чп. 250.
Загво́зджувати, джую, єш, сов. в. загвозди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Забивать, забить гвоздемъ. Переносно: заморозить. Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Гальки сідай в санки. Ном. № 507. 2) Сказать рѣзкость, колкость. Енею в батька загвоздила, щоб довго не базікав тут. Котл. Ен.
Заге́йкати, каю, єш, гл. Закричать: гей! гей!
Загеркота́ти, кочу́, чеш, гл. Закричать (о гусяхъ).
Заги́б, бу, м. Погибель. Вх. Зн. 18.
Заги́ба, би, ж. = Загиб. Чи нема у вас чого од поганки? Жаден день поганка; то вічня загиба та й годі. Лубен. у.
Загиба́ння, ня, с. Погибаніе.
Загиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. заги́бнути, ну, неш, гл. Погибать, погибнуть, пропадать, пропасть. Горе з жінкою-бідою вік каратати — що маю робити! — мушу загибати! Каменец. у.
Заги́бель, лі, ж. Погибель. На загибель буде тому, хто бере багачку з дому. Чуб. V. 217. Ум. Заги́белька. Бо вже мені за дівчинов загибелька буде. Гол.
Заги́бно, нар. Гибельно, губительно. Загибно робити в заводі. НВолын. у.
Заги́бнути. См. Загибати.
Заги́бок, бку, м. = Загиб. Вх. Зн. 18.
Заги́джувати, джую, єш, сов. в. заги́дити, джу, диш, гл. Запакощивать, запакостить.
Загили́ти. См. Загилювати.
Заги́лювати, люю, єш, сов. в. загили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Ударять, ударить палкою (гілкою) мячъ, бросая его. 2) Ударять, ударить (человѣка), заѣхать. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились. Ном. № 3982.
Заги́н, ну, м. Погибель, гибель. До заги́ну. До смерти.
Загина́ти, на́ю, єш, сов. в. загну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Загинать, загнуть. Оце штучка: загнув пальці та й карлючка. Ном. Прич. стр. загне́ний. НВолын. у. 2) — крючки́. Крючкотворствовать. 3) — матюки́. Бранить по матушкѣ. 4) — сухо́го во́вка. См. Вовк. 5) — чо́ртові ковбасу́. = Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. См. Заломити. Грин. I. 236.
Загина́тися, на́юся, єшся, сов. в. загну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Загинаться, загнуться.
Заги́нути, ну, неш, гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на волі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути. Мет. 128.
Загиржа́ти, ржу́, жи́ш, гл. = Заржати. Загиржав по-кінськи. Грин. II. 100.
Заги́рити, рю, риш, гл. Утратить, растратить. Загирив маєток. Вх. Зн. 18.
Загівля́ти, ля́ю, єш, сов. в. загові́ти, ві́ю, єш, гл. Заговляться, заговѣться.
Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. Угор. 2) Отрядъ. А козаки тим часом сунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн. 3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Шух. I. 225. Ум. Загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець. Ном. № 7356.
Загінча́й, ча́я, м. = Погонич (при плугѣ). Вх. Зн. 18.
Загі́рній, я, є. Находящійся за горами.
Загі́р'я, р'я, с. Мѣстность за горою. Ум. Загі́р'ячко. Ой кіт-воркіт по загір'ячках скік, перепелочки ловив. Мил. 40.
Загла́джувати, джую, єш, сов. в. загла́дити, джу, диш, гл. 1) Заглаживать, загладить, приглаживать, пригладить. Та вмий біле личко, та загладь головочку. Чуб. III. 39. 2) Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Загладжують безбожники границі. К. Іов. 52. Він хоче загладити наше обличчє серед народів. К. ХП. 132.
Загле́діти и загля́діти, джу, диш, гл. Увидѣть, завидѣть. Як загледить да козаченька на морі. Мет. 101. Загледівши, що її доганяють, побіжить, як полетить на кри-
