жаръ, зардѣть (о горящихъ угольяхъ). Зажахтить як жар. К. Дз. 151.
Зажва́кати, каю, єш, гл. Зачавкать.
Зажда́ти. См. Зажидати.
Заже́вріти, рію, єш, гл. Заалѣть, разгорѣться. Але ж оце чого, як тілько сонечко зажевріє, то по всякому дереву і по всякій билині роса і виступає. Рудч. Ск. I. 138
Зажениха́тися, ха́юся, єшся, гл. — з ким. Увлечься ухаживаніемъ. З дівчатами заженихався. Котл. Ен. I. 8.
Заже́рливість, вости и пр. = Зажирливість и пр.
Заже́рти. См. Зажира́ти.
За́жив, ву, м. = Заживок 2. Инші думають,.. що в нашій землі мало заживу. О. 1861. IV. 34.
Зажи́ваний, а, е. Бывшій въ употребленіи.
Зажива́ння, ня, с. Употребленіе. Все на частім заживанню належить. Ном. № 5785.
Зажива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зажи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Употреблять, употребить, вкушать, вкусить. Будуть до тебе козаки заїзджати, будуть у тебе хліба-соли заживати. К. С. 1884. I. 36. Я горілки не заживаю. Черк. у. Зажиймо табаки. Чуб. V. 1146. Гей, гості, що єсть — заживайте. Гол. IV. 505. 2) Испытывать, испытать. Жила в батька не рік, не два, — не зажила добра. Грин. III. 220. Роско́ші зажи́ти. Пожить въ роскоши, богатствѣ. Гей, хто хоче роскоші зажити, — гей, нехай іде до двора служити. Чуб. V. 344. 3) Пріобрѣтать, пріобрѣсти; зарабатывать заработать въ наймѣ. Мізерний був, хтілось то копійки зажити. Драг. 83. Скільки це вже я в вас грошей зажила? Полт. г. Сла́ви зажи́ти. Пріобрѣсти извѣстность, славу. Ой не знав козак, да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов орду бити. Грин. III. 585. Зажили вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки. Г. Барв. 333. 4) — вік. Жить, пожить на счетъ чужого вѣка. Ти чужий вік заживаєш. Стор. I. 232.
Зажива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зажи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. 1) Заживаться, зажиться, долго прожить гдѣ. Зажилась Улита у родичів. Левиц. I. 406. 2) Богатѣть, разбогатѣть. З чого ти, брате, так заживсь? Був бідний, а тепер нема багатчого від тебе. Грин. II. 250.
Заживи́тися, влю́ся, вишся, гл. Наѣсться, насытиться. Зажививсь, як собака мухою. Ном. № 4763.
Зажи́вний, а, е. 1) Питательный. 2) Крѣпкій, плотный. Заживна це у вас дійниця. Харьк. у.
Зажи́вок, вку, м. 1) Зародышъ. Пропало просо: морози заживок побили. Луб. у. В єї ще з замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. Черк. у. 2) Питаніе. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. Кам. у. 3) Зажитое, заработанное наймомъ имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. Прил. у. 4) Внутренняя, самая крѣпкая часть снятой съ животнаго кожи, лежащая между наружнымъ слоемъ — ли́чком и внутреннимъ — ніздре́ю. Мнж. 180.
Зажига́ти, га́ю, єш, гл. = Запалювати. Нехай свічі восковії зажигає. Мет. 170.
Зажига́тися, га́юся, єшся, гл. Ячмені зажигаються, — солов'ї щебетать забуваються; ячмені позажигались, — солов'ї щебетать позабувались. Мил. 93.
Зажида́ти, да́ю, єш, сов. в. зажда́ти, ду́, де́ш, гл. Ждать, подождать, обождать. Зажди трохи! — Мамо, мамо! яково́ мені зажидати? МВ. II. 110. Обіцяв Бог дати, тіко казав заждати. Ном. Зажди, серце дівчино, та напій мі коня. Чуб.
Зажи́мки, мок, ж., мн. Складки отъ неправильнаго покроя одежды. Павлогр. у.
Зажи́н, ну, м. Начало жатвы, — родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ.
Зажина́ти, на́ю, єш, сов. в. зажа́ти, жну́, не́ш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Станем удвох, по постаті прійдемо, нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом первачком. Г. Барв. 16. 2) Зарабатывать, заработать жатвой. Я зажала торік штирі карбованці. Каменец. у. Зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. 3) При жатвѣ захватывать, захватить часть чужой нивы. Рядом жала удова, та все в його десятину і зажина. Драг. 71.
Зажи́нки, ків, м., мн. Начало жатвы.
Зажи́ра, ри, об. 1) Обжора. 2) Любостяжательный, алчный къ богатствамъ, ненасытный.
