Зажира́ка, ки, об. = Зажира. О, з Грицька зажирака добрий! Оремо й сіємо вкупі, а ділитись почнемо, то він усе собі яко мога більше бере. Волч. у.
Зажира́куватий, а, е. 1) Обжорливый, прожорливый. 2) Любостяжательный, алчный къ богатству, ненасытный. Ото у нас чоловік Рогуля — зажиракуватий: йому все мало! Волч. у.
Зажира́ти, ра́ю, єш, сов. в. заже́рти, жеру́, ре́ш, гл. 1) Ѣсть, поѣсть. Хліб тиждень печений, та такий, що й зажерти не можна. Лебед. у. 2) Пожирать, пожрать, сожрать. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44. І жадав неситим духом увесь світ зажерти. К. Псал. 256. Неправда увесь світ зажерла. ЗОЮР. II. 102.
Зажи́рливий, а, е. 1) Прожорливый. Старенький панотець толкував одному панові, од чого то є такі инші зажирливі. Ном. № 9763. 2) Алчный, любостяжательный. До дітей своїх був зажирливий. Г. Барв. 464. См. Зажиракуватий.
Зажи́рливість, вости, ж. 1) Прожорливость. 2) Любостяжательность, алчность. Нехай його Бог судить за його зажирливість. Г. Барв. 468.
Зажи́рливо, нар. Прожорливо.
Зажирни́й, а́, е́. 1) = Зажирливий. К. ХП. 56. 2) О буравѣ: забирающій при сверленіи много дерева. Волч. у.
Зажирува́ти, ру́ю, єш, гл. Заиграть, зашалить.
Зажи́ти. См. Заживати.
Зажи́тий, а, е. Зажиточный. Міусск. окр.
Зажи́тися. См. Заживатися.
За́жма, за́жмагом, нар. Сколько рука хватитъ, сколько можно захватить рукой (рвать). Вибрала льон зажма. НВолын. у. Рву щавель зажмагом, щоб пан не піймав. НВолын. у.
Зажму́рити, рю, риш, гл. Зажмурить (о глазахъ).
Зажни́вний, а, е. Относящійся ко времени жатвы. Зажни́вні пісні́. Пѣсни, которыя поютъ во время жатвы.
Зажо́вклий, а, е. Пожелтѣвшій. Де-не-де зазеленіє бліде зажовкле стебло. Мир. Пов. II. 85. Бліда та зажовкла, наче зав'яла квітка. Мир. Пов. II. 51.
Зажовти́ти, вчу́, ти́ш, гл. Сдѣлать желтымъ.
Зажовті́лий, а, е. Зажелтѣвшій.
Зажовті́ти, ті́ю, єш, гл. Зажелтѣть. Ой чиє ж то поле зажовтіло, стоя? Чуб. III. 242.
Зажо́га, ги, ж. Поджогъ. Без зажоги й дрова не горять. Ном. № 3298.
Зажо́н, ну, м. = Зажин. Сим. 204.
Зажо́хатися, хаюся, єшся, гл. Заболѣть отъ жары (о жирныхъ животныхъ). Зажохавсь віл. Каменец. у.
Зажо́хнутися, нуся, нешся, гл. Издохнуть отъ жары (о жирныхъ животныхъ). Як добре вгодована свиня, а спека та далеко гнати, то й зажохнеться. Камен. у. Иронически говорится и о толстомъ человѣкѣ.
Зажури́ти, ся. См. Зажу́рювати, ся.
Зажу́рювати, рюю, єш, сов. в. зажури́ти, рю́, риш, гл. Опечаливать, опечалить. Зажурив того Івана. Рудч. Ск. II. 120.
Зажу́рюватися, рююся, єшся, сов. в. зажури́тися, рю́ся, ришся, гл. Опечаливаться, опечалиться, пригорюниваться, пригорюниться. Ото зажурилась! Та така ходить, як тума́. Ном. № 2268. Вже було як зажуриться чим, то аж занедужає. МВ. II. 37. Зажурився, що в мене грошей нема, — незабавно і в тебе не буде. Ном. № 6465. Молодий козаче, чого зарурився? Чуб. V. 27.
Зазбірува́ти, рую, єш, гл. Собирать. Же богачеві з устів спадало, теє ж бо тії пси зазбірували. Гол. III. 264.
Зазва́ти. См. Зазивати.
Зазвеніти, ню́, ни́ш, гл. = Задзвеніти. Якимове поле зазвеніло стоя. Чуб. III. 228.
Заздалегі́дний, а, е. Заблаговременный, предварительный. „Заздалегідне словце до другого типу „Досвіток“. (Кіевъ, 1876).
Заздалегі́дь, заздалего́ди и заздали́годи, нар. Заблаговременно. Готовили заздалегідь багацько всякого снаряду. Котл. Ен. IV. 57. Не дбайте заздалегідь, що казатимете. Єв. Мр. XIII. 11. Дід заздалегоди піднявсь, палічку взяв, шкандибає. Г. Барв. 189. Тобі до сього діла заздалигоди привикати. О. 1861. XI. Кух. 10.
Заздоро́вний, а, е. Заздравный, за здравіе. Молитви заздоровні.
Заздре́ний, а, е. Завистливый. НВол. у.
За́здрити, дрю, риш, гл. = Заздростити. — очи́ма. Завистливо, съ завистью смотрѣтъ. Як побачить було, що хто небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Рудч. Ск. II. 174.
За́здритися, рюся, ришся, гл. — на що. Завидовать, зариться на что. На велику худобу, батьківщину її заздрились.
