136. Залежався куций в соломі. Ном. № 14088.
Залементува́ти, ту́ю, єш, гл. Поднять крикъ, плачъ. Христя припала до труни і страшенно залементувала. Мир. Пов. II. 121.
Залепета́ти, печу́, чеш, гл. Залепетать.
Залепета́тися, чу́ся, чешся, гл. = Залепетати. Тільки губонька залепечеться… твоє горе настане (о неговорящемъ еще ребенкѣ). Рудан. I. 22.
Залескота́ти, чу́, чеш, гл. = Залоскотати.
Залескоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Запищать (о кобчикѣ). Кібчик залескотів, спускаючись на березу.
Зале́сливий, а, е. Льстивый.
Залеті́ти. См. Залітати.
Залету́ха, хи, ж. Залетная птица.
Зали́ва, ви, ж. 1) Разливъ, наводненіе. Угор. 2) Проливной дождь. Рк. Левиц. Залива йшла. НВолын. у.
Залива́ння, ня, с. Заливаніе.
Залива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зали́ти и залля́ти, ллю́, ллє́ш, гл. 1) Заливать, залить. Єв. Мр. IV. 37. Заливає Дунай бережечки, та нікуди обминути. Мет. 61. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає, кров'ю сліди заливає. Дума. Залив… огонь. Рудч. Ск. I. 37. Зали́ти о́чі. Напиться пьянымъ. Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Мкр. Г. 48. Залива́ти за шку́ру са́ла. Сильно допекать. Ном. № 5850. Шевч. 586. Котл. Ен. II. 22. 2) — в кайда́ни. Заковывать, заковать. Ой залили сотника Харька Шамраївці у кайдани. Мет. 426. Ой узявши істиха під руки, залийте в кайдани, а заливши та у ті кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 614.
Залива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зали́тися и залля́тися, ллю́ся, ллє́шся, гл. 1) Заливаться, залиться. Заливається сльозами. Чуб. V. 67. Залива́тися ре́готом. Сильно смѣяться. Заливався заливним реготом. Мир. ХРВ. 130. 2) Захлебываться, захлебнуться. Поринаєш, — не дай, Боже, заллєшся водою. К. Досв. 61. Зали́тися кро́в'ю. Умереть отъ прилива крови. Люде, що живуть по-під нами, не падають з землі і не заливаються кров'ю. Ком. I. 8.
Заливни́й, а́, е́. 1) О смѣхѣ: сильный, перекатистый. Почувся її заливний… регіт. Мир. ХРВ. 52. 2) О дождѣ: проливной. Заливний дощ був у нас позавчора. Волч. у.
Залига́ти. См. Залигувати.
Зали́гувати, гую, єш, сов. в. залига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Надѣть веревку (нали́гач) на рога вола. Сірі воли залигає. Чуб. V. 1034. 2) Переносно: схватить, лишить свободы. Мене залигали того ж дня і держали під арештом і до сьогодні. Новомоск. у.
Зали́жник, ка, м. Полка, гдѣ кладутъ ложки. Вх. Зн. 19.
Зали́заний, а, е. 1) Зализанный. 2) Прилизанный. Вертить лисою зализаною головою перед хлопцями. Левиц. ПЙО. I. 363.
Зализа́ти. См. Зализувати.
Зали́зувати, зую, єш, сов. в. зализа́ти, жу́, жеш, гл. Зализывать, зализать. Чуб. I. 122. Як корова зализала. Ном. № 11202. Укусивши, не залижеш. Ном. № 4126.
Залима́нити, ню, ниш, гл. Выманить, занять. Два карбованці залиманив та й не дає.
Залину́ти, ну́, неш, гл. Залетѣть.
Залипа́ти, па́ю, єш, сов. в. зали́пнути, ну, неш, гл. Облипать, облипнуть. Нагаєчка дротяненька, а я молоденька: у тіло влипає, кров'ю залипає. Мл. л. сб. 282.
Зали́скати, каю, єш, гл. Заблистать, блеснуть; засверкать. Блискавицями залискав. К. Псал. 37.
Залисні́ти, ні́ю, єш, гл. Заблестѣть, залосниться. Залисніли чорні кучері. Левиц. I. 85.
Зали́ти, ся. См. Заливати, ся.
Залицьо́ваний, а, е. Обтянутый шиной. Колеса залицьовані. Екатериносл. ( Залюбовск.).
Залиця́йник, ка, м. Ухаживатель. До себе нікого не підпускає… зараз прізвище залицяйникові й приложить. Г. Барв. 447.
Залиця́ння, ня, с. Ухаживаніе, любезничаніе. Не до козацького залицяння було убогому бурлаці. Хата. 159. Дівчатам до любого повабу, а молодим козакам до залицяння.
Залиця́тися, ця́юся, єшся, гл. 1) — до ко́го, на ко́го. Ухаживать за кѣмъ (о любовномъ ухаживаніи). Не ходи, не люби, не залицяйся, — не пойду за тебе, ти ж не сподівайся. Чуб. III. 144. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився, чи на другу залицявся, мене одцурався. Мет. 104.
