2) — на ко́го. Имѣть виды на кого, желать кого. А на того Середенка старий дукач залицявся: ходить дукач по ярмарку, собі наймита шукає. Грин. III. 624. 3) Намѣреваться, собираться. Через тебе, вражий сину, мене мати била. Не била, не била, залицялась бити. Подольск. г. Хлопці… вже залицялись бити мене. Уман. у.
Зали́чки, чок, ж. мн. Шелевочная обивка стѣнъ, сложенныхъ изъ бревенъ. Залички поробив добрі. НВолын. у.
Заличко́вувати, вую, єш, сов. в. заличкува́ти, ку́ю, єш, гл. Прикрывать, прикрыть, замаскировать, закрыть плохое лучшимъ. Чи ви бува не заличкували льону: він зверху гарний, а насподі який? Лебед. у. Другий бік у каністасеві аж ніже ж тобі не заличкований: гвіздочки тобі та горити́чки на видлі. Екатерин. г.
Залиша́ти, ша́ю, єш, сов. в. залиши́ти, шу́, ши́ш, гл. Оставлять, оставить, покидать, покинуть. А тепер я чумачина, дак ти мене й залишила. Лавр. 70. Ніхто не залишить свого кохання. МВ. II. 158. Дівчинонька мила перш мене любила, тепер залишила. Чуб. V. 168.
Залиша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. залиши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Оставаться, остаться. Грин. III. 92.
Залиши́ти, ся. См. Залишати, ся.
Зали́шній, я, є. Излишній. Зміев. у. Випило залишнє, нехай оддише. Ном. № 11650. Тілько щоб пропитатись, а не залишнє. Кв. II. 12.
Зали́шок, шку, м. Излишекъ. На малу міру сот зо три з залишком. Кв. II. 13.
Залишто́вник, ка, м. Въ оковкѣ крышки крестьянскаго сундука: каждая изъ короткихъ желѣзныхъ полосъ, идущихъ отъ шпуг къ угламъ сундука и захватывающихъ собою ли́штву. Вас. 150.
Залі́г, ло́гу, м. Препятствіе, препона. Став залогом ізміждо нами: ні того не пуска, ні того. Канев. у.
За́ліжка, ки, ж. Закладъ, пари. Виграв заліжку. Шух. I. 219.
Заліззя́, зя́, с. Желѣзныя части плуга. Купив плуг, лишень деревінь, а заліззя треба ще. Каменец. у.
Залі́зко, ка, с. Утюгъ. Одна насилу володіла руками, прасуючи залізком мушлинову сукню. Левиц. I. 178.
Залі́зний, а, е. 1) Желѣзный. Мишко, на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263. 2) Переносно: чрезвычайно крѣпкій, могучій. Сумно, сумно гайдамаки залізную силу поховали. Шевч. 220. 3) Залі́зна трава́. Раст.: черный лѣсной горохъ.
Залізник, ка, м. Инструменты желѣзные (у плотниковъ). Шух. I. 87.
Залізня́к, ка́, м. 1) Торговецъ желѣзомъ. Лебед. у. 2) Желѣзный котелъ. 3) Желѣзная руда. 4) Кирпичъ, выжженный сильно, до расплавки песку. Харьк. у. 5) Порода раковъ: рѣчной сѣрый, съ широкими клешнями. Браун. 32. 6) Названіе вола темно-красной масти. К. С. 1898. VII. 42. 7) Раст. а) — коза́цький. Phlomis pungens Wild. ЗЮЗО. I. 131; б) — черво́ний. Lytrum Salicaria L. ЗЮЗО. I. 127.
Залі́зо, за, с. 1) Желѣзо. Їсть, як іржа залізо. Ном. № 2723. 2) мн. Цѣпи, оковы. На суд твій праведний прийти, в залізах руки принести. Шевч. 58. Навіть залізами ніхто не міг його зв'язати. Єв. Мр. V. 3. Ум. Залі́зце. Ном., стр. 284, № 1858.
Залізовина́, ни́, ж. Желѣзная руда? То то червона земля, то іржа, бо повинно є тут залізовина. Могил. у.
Залі́зти. См. Залазити.
Залі́зце, ця, с. 1) Ум. отъ залізо. 2) Залі́зця каркові, лютрові. См. Лютрові залі́зця. Вх. Пч. II. 7.
Залізя́ка, ки, ж. Обломокъ, кусокъ желѣза. Як покладеш залізяку на тому припічку, що в комені, до ніколи не буде вовк нападать на скотину. Чуб. I. 48. Виколов око залізякою. Левиц. Пов. 341. Ум. Залізя́чка.
Залізя́ний, а, е. Желѣзный. Де твоя лопатка залізяна? Екатер. у. ( Залюбовск.). Загадка: Вовчок залізяний, хвіст конопляний (голка). Грин. II. 310.
Залізя́нка, ки, ж. Желѣзная дорога. Їхав там, де проходить ота залізянка, що бігають прудко. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Залізя́чка, ки, ж. Ум. отъ залізя́ка.
Залі́м и зало́м, ло́му, м. 1) Изгибъ, кривизна. 2) Поворотъ (рѣки, дороги). Черк. у. Мнж. 180. 3) Переломъ. 4) Карнизъ. 5) = Завертка 1. Це залом у житі. Бог його знає, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. Черниг. у. 6) За́лом. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ лежитъ буреломъ. Корови і воли пасуть… у за́ломах — лісах, де лежить поломане дерево. Шух. I. 211.
Залінува́тися, ну́́юся, єшся, гл. Залѣниться.
Заліпи́ти, ся. См. Залі́плювати, ся.
Заліплювати, люю, єш, сов. в. залі-
